Читати книгу - "Тягар пристрастей людських"

заклав би щось, якби міг, але все вже й так у ломбарді. Мені довелося добряче попрацювати, щоб умовити швачку почекати грошей за мою сукню, в суботу треба платити за житло, а я не можу знайти роботу за п’ять хвилин. Завжди доводиться трохи почекати, поки з’являться вакансії.

Усе це дівчина промовила буденним сварливим тоном, наче перераховувала несправедливості долі, без яких не існує природного порядку речей. Філіп не відповів. Він і сам чудово знав те, що вона сказала.

— Ви сказали «частково», — озвався він нарешті.

— Ну, Гаррі каже, що ви були кам’яною стіною для нас обох. Ви були йому справжнім другом, як він запевняє, а для мене робили те, чого, напевно, не зробив би жоден інший чоловік. Ми повинні поводитися чесно, каже Гаррі. А ще він казав те саме, що й ви: у нього мінливий характер, на відміну від вашого; мені не слід бути такою дурепою і міняти вас на нього. Він надовго не затримається, а ви залишитеся, так він сам сказав.

— А ви самі хочете зі мною поїхати? — запитав Кері.

— Я не проти.

Він подивився на неї, і кутики його вуст із гірким розчаруванням поповзли вниз. Насправді він переміг і збирався поводитися як переможець. Філіп іронічно посміювався з власного приниження. Мілдред кинула на нього швидкий погляд, але змовчала.

— Я всім серцем чекав на цю подорож із вами і сподівався, що нарешті, після всіх страждань, стану щасливим… — Він змовк на півслові. І тоді Мілдред несподівано без попередження розридалася. Вона сиділа на тому ж стільці, де сиділа і плакала Нора, і так само відвертала обличчя до спинки, на якій посередині, там, де спочивала голова, залишилося заглиблення.

«Не щастить мені з жінками», — подумав Філіп.

Худорляве тіло Мілдред здригалося від ридань. Кері ніколи не бачив, аби жінка так розпачливо плакала. Дивитися на неї було боляче, і серце краялося від жалю. Сам не розуміючи, що він робить, хлопець підвівся, підійшов до коханої й обійняв її; дівчина не заперечувала, страждаючи, вона радо приймала його спроби заспокоїти біль. Філіп прошепотів їй на вушко кілька втішливих слів. Навіть не розуміючи, що каже, нахилився і кілька разів поцілував її.

— Невже ви така жахливо нещасна? — запитав він нарешті.

— Я б воліла померти, — застогнала вона. — Я б воліла померти під час пологів.

Капелюшок заважав їй, тож Філіп зняв його. Він влаштував зручніше на спинці стільця голову дівчини, повернувся до стола і сів, не відводячи від Мілдред погляду.

— Кохання — жахлива річ, чи не так? — сказав він. — Дивно, що кожен хоче закохатися.

Незабаром жорстокі ридання стихли, Мілдред знесилено сиділа на стільці, відкинувши голову та звісивши руки. Неоковирна поза нагадувала один із тих манекенів, з яких художники малюють ескізи.

— Я навіть не знав, що ви так палко його кохаєте, — зауважив Філіп.

Він розумів Ґріффітсову закоханість, адже уявив себе на його місці й дивився його очима, торкався його руками, він міг опинитися в Ґріффітсовому тілі, щоб цілувати її його вустами й дивитися на неї його веселими синіми очима. Але почуття Мілдред дивували його. Філіп ніколи не вважав її схильною до пристрасті, а це була пристрасть: важко було помилитися. У його серці щось відбувалося, юнакові по-справжньому здалося, наче там щось вийшло з ладу, і він відчув незвичну слабкість.

— Я не хочу змушувати вас страждати. Ви не мусите зі мною їхати, якщо не хочете. Гроші я вам усе одно даватиму.

Мілдред похитала головою.

— Ні, я сказала, що поїду, і поїду.

— Який у цьому сенс, якщо ви помираєте від кохання до нього.

— Так, влучно сказано. Я помираю від кохання. Ми обоє чудово знаємо, що це довго не триватиме, та однаково…

Мілдред змовкла й заплющила очі, наче ось-ось могла зомліти. У Філіпа виникла дивна ідея і він бовкнув, навіть добре не подумавши:

— Чому б вам не поїхати з ним?

— Хіба ж я можу? Ви знаєте, що в нас немає грошей.

— Я дам вам гроші.

— Ви?

Мілдред випросталася на стільці й подивилася на нього. Її очі засяяли, а на щоках заграв рум’янець.

— Напевно, буде краще, якщо все це якнайшвидше минеться і ви повернетеся до мене.

Запропонувавши такий вихід, Філіп мало не помер від муки, але ці тортури додавали якогось дивного витонченого відчуття. Мілдред витріщилася на нього, широко розплющивши очі.

— Ох, хіба ж ми можемо… за ваші гроші? Гаррі ніколи на таке не погодиться.

— Ще й як погодиться, якщо ви переконаєте його.

Заперечення Мілдред зробили Філіпа наполегливішим, хоча насправді йому щиро хотілося, щоб вона рішуче відмовилася.

— Я дам вам п’ять фунтів, і ви зможете поїхати з суботи до понеділка. Ніщо вам не заважатиме. У понеділок він повертається додому і залишатиметься там до свого першого робочого дня у північному Лондоні.

— Ох, Філіпе, невже ви не жартуєте? — скрикнула Мілдред, плеснувши в долоні. — Якби ви просто могли дозволити нам ось так поїхати… я б так вас потім любила і зробила б для вас що завгодно. Кажу вам точно, якщо ви це зробите, мої почуття до Гаррі швидко минуться. Ви справді дасте нам гроші?

— Так, — погодився Філіп.

Після цього Мілдред одразу змінилася. Вона почала сміятися, і Кері бачив, що дівчина нетямиться від щастя. Вона підвелася й уклякла біля нього, взявши його за руки.

— Ми за вами як за стіною, Філіпе. Ви найкращий із усіх, кого я знаю. Не сердитиметеся на мене потім?

Він, усміхаючись, похитав головою, але серце краялося від болю.

— Можна мені просто зараз піти й розповісти все Гаррі? А можна я скажу йому, що ви не заперечуєте? Він не погодиться, поки ви не заприсягнетеся, що це вас не засмучує. Ох, ви навіть не уявляєте, як я його кохаю! А потім я зроблю все, чого ви захочете. У понеділок я поїду з вами в Париж чи куди завгодно.

Мілдред підвелася і вдягнула капелюшок.

— Куди ви йдете?

— Піду запитаю, чи поїде він зі мною.

— Просто зараз?

— Ви хочете, щоб я залишилася? Я залишуся, якщо вам так хочеться.

Дівчина сіла, але Філіп здушено засміявся.

— Ні, байдуже, краще підіть одразу. Річ ось у чому: зараз я не зможу дивитися на Ґріффітса — мені буде нестерпно боляче. Скажіть, що я добре до нього ставлюся, але хай тримається від мене подалі.

— Гаразд. — Мілдред підскочила і надягнула рукавички. — Я повідомлю вам, що він сказав.

— Пропоную повечеряти сьогодні разом.

— Чудово.

Вона нахилила своє обличчя для поцілунку і, коли Кері припав до її