Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Тереса запросила незнайомку сісти до них за стіл. Якраз четвертий стілець був вільний. Та охоче приєдналася до жіночого колективу.

— Залишити вас наодинці? — запитала Лера.

Вони зі Златою демонстрували повну готовність піти.

— Ви ж подруги Тереси? — незнайомка обвела їх поглядом. — Якщо вона не проти, залишайтеся. Що більше дівчат почують мою історію, то краще. Я хочу ославити Гоцького на все князівство, — її очі спалахнули жагою помсти.

— Він дуже вас образив? — спитала Тереса, відчуваючи солідарність.

— Він негідник яких пошукати! — імпульсивно відповіла вона. — Спершу погодився на шлюб, потім відмовився!

Гоцький і з нею зробив той же кульбіт?! Як знайомо! Почуття солідарності посилилося. Але що ним рухало? Що за шлюбні афери?

Незнайомка продовжувала сипати на адресу Гоцького прокляттями і лайливими епітетами, не в змозі опанувати себе. І заспокоїлася, лише коли кмітлива Злата навідалася на роздачу і принесла чай схвильованій незнайомці.

Вона жадібно зробила кілька ковтків і, нарешті, представилася:

— Паризьєна.

Подруги Тереси у відповідь назвали свої імена. А ось їй самій представлятися не було сенсу.

— Наскільки я зрозуміла, моє ім'я ви знаєте. До речі, звідки?

— Я думала, ви моя суперниця. А потім зрозуміла, що ми обидві жертви… Та розповім вам усе послідовно від початку до кінця. Тепер я знаю всю історію в хронологічному порядку. А почалася вона з того, що Гоцькому озвучили заповіт його бабусі.

Щойно прозвучало слово заповіт, Тереса здогадалася, що історія пов'язана з жадібністю. І, загалом, не помилилася.

— Бабця Гоцького була про нього невисокої думки. Вважала не гідним отримати спадщину. А мова не лише про велику суму та нерухомість — мова про значні земельні ділянки на південних морях. Бабця у нього була хватка — організувала курортний бізнес, заснований на бальнеологічній магії. Ось тільки передавати онуку свою курортну імперію не хотіла. Не знаю, на чому саме базувалася її ворожість, але у заповіті вона поставила умову. Її єдиний онук успадкує половину її статку, якщо одружиться. Друга половина перейде до його дружини. І вони на рівних керуватимуть бізнесом. Мабуть, бабця вважала, що дружина подіє на онука позитивно, а заразом і не дасть її курортній імперії занепадати. Чомусь жінкам вона довіряла більше. Може тому, що всього досягла сама.

Початок історії Тересу здивував. Заповіт видався дивним. Але якщо взяти до уваги, що бабця Гоцького самотужки збудувала бізнес, а онука вважала ледарем, то зрозуміло її бажання ввести у справу, якій присвятила життя, свіжу жіночу кров.

— Таке формулювання заповіту стало для Гоцького ударом, — продовжила Паризьєна. — Немов грім серед ясного неба. Він не чекав жодних умов. Тим більше, що в заповіті були конкретні терміни, в які він повинен був укластися з одруженням. У разі, якщо він не встигав, весь статок переходив далекій родичці — п'ятиюрідній племінниці.

Тепер Тересі стало зрозуміло, чому Гоцький так поспішав із заручинами. Але все одно вона не могла збагнути, навіщо йому потрібні були дві наречені. Друга, що, про запас? На випадок, якщо перша передумає чи її відіб’ють?

— Ваш батько засватав вас Гоцькому якраз у той момент, коли негідник був у розпачі після оголошення заповіту, — пояснила Паризьєна.

— Тому він і погодився, — продовжила Тереса її думку.

Вочевидь, на той момент йому було майже байдуже, хто там стане його нареченою. Аби якнайшвидше затягнути її під вінець і виконати умови заповіту.

— Однак, коли перший шок минув, він зрозумів, що в нього ще є трохи часу і можна відмовитися від вас і вибрати собі кращу наречену, — Паризьєна скривилася. — Не подумайте, Тересо, що я хотіла вас принизити. Його вибір зупинився на мені аж ніяк не тому, що в його очах я маю більші чесноти, ніж ви. Я його зацікавила лише тим, що є дочкою члена опікунської ради академії.

— От гад! — не витримала Валерія. У ній давно вирували емоції — Тереса це бачила. Але до останньої хвилини вона мужньо не перебивала оповідачку. Однак є межа і її терпіння. — Еге, якби я знала все це раніше, таці б обвалилися не під ноги Гоцькому, а просто на його паршиву голову! Мало йому було одну дівчину маринувати, вирішив перекинутися на іншу, у якої батько має вищу посаду?!

— Справа не лише в тому, що йому хотілося наречену з високими статками, — похитала головою Паризьєна, — йому потрібен був мій батько. Деякий час тому Гоцький брав участь у конкурсі на посаду проректора і з тріском провалився. Місце отримав його тезка Тоцький. Це сильно вдарило по самолюбству Гоцького. Він затаїв образу. У ньому жило бажання поквитатися. Він подумав, що якщо стане моїм нареченим, то зможе вплинути на мого батька, щоб він просунув його персону на тепленьке місце в академії. Гоцький хотів, щоб спеціально під нього було створено посаду гранд-проректора, у функції якого входило б командувати простими проректорами. Можливість віддавати розпорядження тому, хто його обійшов у конкурсі, дуже потішила б хворе самолюбство.

— Який мерзотник! — знову обурилась Валерія. — Хотів і рибку з'їсти і кісточками не вдавитися! І проблему зі спадщиною вирішити, і заразом кар'єрними сходами пролізти. Командувати проректорами збирався? Та хто б йому дав? Ректор у нас не сліпий!

— О, Гоцький вважав себе розумнішим за всіх, — уїдливо зауважила Паризьєна. — Але прагнення йти напролом його й занапастило. Він підбивав до мене клини, співав такі гарні пісні. "Мила Паризьєно, я шалено закоханий. Тільки скажіть "так", відразу поїдемо з вами на південні моря", — передражнила Гоцького Паризьєна, зробивши голос водночас солодким і неприємним. — І я, дурепа, вірила, — вона зітхнула з досадою. Руки стиснулися в кулаки. — Але на батька його пісні не вплинули. Коли Гоцький одразу після розмов про заручини перейшов на розмови про посаду, батька це насторожило. Він почав збирати відомості про потенційного зятя. Гоцький так задурив мені голову, що я благала батька поквапитися з заручинами, але він не поспішав — все копав і копав під "нареченого". Тато надто сильно любить мене, щоб віддати заміж за слизького негідника.