Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Ось на цій частині історії Валерія посміхнулася.

— Батьки, вони такі. Вони за дочок будь-кому голову відкрутять.

Тереса теж усміхнулася. Їй приносило задоволення спостерігати, як Лера пишається своїм батьком. Так вийшло, що поки вона була дитиною, його не було поряд, зате тепер він надолужував втрачений час. Він так ніжно і мило балував її. Завалював подарунками та будь-яку вільну хвилину проводив з нею. Він навіть на роликах навчився кататися, щоб розділити з дочкою її любов до екстремального виду розваг.

— Батько не підтримував мої зустрічі з Гоцьким, — продовжила Паризьєна, — але я використовувала будь-яку можливість втекти, щоб поспілкуватися з "коханим". Він потай проникав у наш сад, і ми усамітнювалися в якійсь альтанці. Але одного разу, коли я чекала зустрічі з ним, з'явився не він, а його посильний, і передав записку в дусі: «Пробач, Паризьєно, мої почуття охололи. Я зустрів іншу».

— Яка підлість! — тепер уже не витримала Тереса. — Мабуть, він зрозумів, що ваш батько ось-ось виведе його на чисту воду і вибухне скандал, тож вирішив зникнути. І мимохідь розбив ваше серце.

— Так, я сильно страждала, — невесело посміхнулася Паризьєна. — Це тепер у мені залишилася лише злість, а тоді я була у розпачі. Спершу не хотіла вірити записці. Безуспішно шукала з ним зустрічі. А потім столицею поповзли чутки, що у Гоцького з'явилася наречена — студентка академії, якась Тереса.

Все зрозуміло. Це був той момент, коли Гоцький знову дав батькові Тереси згоду на заручини, зрозумівши, що з Паризьєною зв'язуватися небезпечно через розслідування її батька.

— Я задихалася від ревнощів. Не могла зрозуміти, як він міг так швидко забути мене, — очі Паризьєни палали. — Я змарніла і схудла. Не їла, не пила. Батько за мене дуже хвилювався. Вчора ввечері він викликав мене на серйозну розмову. Розповів, що нарешті докопався до істини і поділився зі мною всім, що дізнався. Уся та послідовна та повна картина, яку я вам розповіла, вистроїлася у мене після розмови з батьком. Стало зрозуміло, що ви, Тересо, така сама жертва, як і я. За день-два, коли всі зібрані батьком докази будуть у нього на руках, він надасть справі розголосу. Але мені хотілося попередити вас якомога раніше.

— Дякую! — Тереса була щиро вдячна.

Адже Гоцький, мабуть, тому й поспішав, тому й смикався, що відчував — часу в нього залишається обмаль. І справа навіть не лише в термінах, вказаних у заповіті, річ у тому, що його аферу ось-ось розкриють.

— Я приїхала до студмістечка і попитала, де можна вас знайти. Хтось сказав, що бачив вас у кафе, і я рушила сюди. Коли заходила в обідню залу, і не думала, що застану тут не лише вас, а і його. Вся образа і злість, що накопичилися, сколихнулися і підступили до горла. Я дихати не могла, так мене переповнювали емоції.

— Розумію, — подивилася на неї із солідарністю Валерія. Злата і Тереса теж посилали сповнені розуміння погляди. — Добре ти йому зарядила, — від надлишку емоцій Лера перейшла на "ти".

— Знаєте, я була така зла, що мені хотілося ще й сумочку пустити в хід!

Шкода, що Паризьєні не вдалося втілити це бажання в життя — Гоцький заслужив. Але нічого, Тереса була впевнена, що батько Паризьєни не залишить справу на самоплив. Він доб'ється справедливого покарання для негідника, який грав почуттями дочки. Все-таки Паризьєна в цій історії постраждала найбільше. Для неї «погодився-відмовився» стало дуже болючим. Вона, бідолаха, встигла закохатися в цього мерзотника. Не виключено, звичайно, що до цього доклав руку Гоцький — ментально підлив олію у вогонь її почуттів.

Тереса ж відбулася легким переляком. Гоцький та його відмови-згоди її анітрохи не зачіпали. Вона взагалі не пригадувала, щоб останнім часом хоч трохи думала про нього. У її думках міцно оселився інший...