Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Світла земля та стіни в поєднанні зі сріблястою технікою надали місцю зовсім іншого відчуття. Зверху все ще линуло зеленувате світло, але все воно здавалося яскравішим.

— Ілеє, якби ти хотів? — сказав Едвін холодним голосом і жестом показав на круглий простір внизу сходів. Я майже впевнений, що в цьому місці будуть пастки.

Мені було цікаво, коли вони зявляться. Ось, — сказала Ілея, тріснувши шиєю.

Думаєш, ти впораєшся? — сказав він.

Ілея подивилася на круглу землю. Уявляєте, чого я можу очікувати?

— Не дуже, ні. Списи, шипи, що завгодно. Ми підтримаємо вас, як зможемо, з безпечної відстані. Таліни сумно відомі тим, що інтегрують пастки в пастки, тому ми не будемо стрибати туди відразу.

Готовий побачити, як я помру. Гадаю, це те, на що я підписався. Давайте розберемося, наскільки насправді небезпечні ці пастки.

.

У вас тут найвищі шанси вижити з вашим зціленням і високою життєвою силою, — закінчив він і відійшов убік, щоб вона продовжила.

,

— Дякую, містере Прагматик, — сказала Ілея, спускаючись повз нього на платформу.

! - .

Ми дуже цінуємо вашу допомогу! Феліція широко посміхнулася і підняла вгору подвійний великий палець. Здавалося, Аліані було байдуже, що сталося. Вона, мабуть, просто чекала, щоб щось розтопити.

Принаймні Феліція мене підбадьорює. Вона ставиться до цього, як до гри. Зважена посмішка Ілеї перетворилася на посмішку, коли вона помахала Феліції. Можливо, мені теж варто це зробити. Бонусні бали, якщо я виживу.

Як тільки Ілея досягла середини круглої платформи, під її ногами спрацював механізм. Ілея відразу ж моргнула вгору, десь на півдорозі до даху. І з землі, і з даху шипи завдовжки майже десять метрів випускалися з дуже великою швидкістю.

.

Ілея виявилася підвішеною в повітрі між зеленими металевими шипами зверху і знизу. Потім почалося її падіння, здавалося б, у сповільненій зйомці. Шипи розташовувалися між ними приблизно на півметра. Невелике маневрування дозволило їй приземлитися між трьома шипами, не потрапивши під насічку одним із них.

Приземлившись на землю, вона відчула, як щось зсунулося під нею, перш ніж вона знову моргнула. Через секунду спис вилетів з-під землі саме там, де вона стояла.

?

Що це таке?

Вона повільно спустилася вниз і побачила різні зелені візерунки навколо списів на землі.

–

Маєте уявлення, що вони означають? — вигукнула вона, щоб знову приземлитися між шипами. Сталося те ж саме, що і раніше – спис вилетів з того місця, де вона приземлилася, але вона вже знову була в повітрі. Вона могла б просто моргнути у відповідь іншим, але це означало б, що для них не було б безпечного проходу.

! .

— Ні, я не знаю рун! Крик Едвіна дійшов до її вух, коли вона знову приземлилася.

?

Ну, шкода... Але якщо це гра, чому б не схитрувати? Киньте в мене те, що у вас є, гноми. У мене залізні кулаки.

.

Її рука вистрілила і влучила в один із шипів. Утворилася дуже невелика вмятина, перш ніж їй довелося знову моргнути.

Ілея кліпала очима, бючи ногами і кулаками по шипах, де тільки могла. Утворилися вмятини, і незабаром вона виявила, що балансує на вершині зігнутого шипа, який більше не міг завдати їй шкоди під цим кутом. Інші шипи навколо неї злетіли вгору, але вони не могли до неї дістатися.

.

Едвін тихо свиснув і, здавалося, був вражений її нестандартним мисленням. Його сестра аплодувала, як божевільна, поруч з ним.

.

Ілея трохи продемонструвала це, вклонившись кілька разів, перш ніж продовжити свій напад на металеві шипи. Після пошкодження майже десяти з них було чути гучний механічний шум, і всі вони зникли в землі. Деякі застрягли на півдорозі через зігнутий стан.

.

Ілея зависла в повітрі – шип, на якому вона стояла, втягнувся, – коли всі шипи раптом повністю вилетіли з підлоги та даху, як стріли. Один шип пробив їй ногу, а два – тулуб.

Радісні вигуки Феліції перетворилися на крик, коли всі списи та перекошена Ілея впали на землю. Багато шипів тепер глибоко вкопані в землю або дах. Аліана здригнулася, побачивши це, і Едвін зупинив Феліцію.

, —

— Вона має бути жива, Феліція, поки що не забігай, у Талінів є спосіб...

.

Едвіна перервав гуркіт вогню, що вирвався з отворів, з яких щойно були викинуті списи.

.

Останнє, що побачила Ілея перед тим, як її купали у вогні, це те, що Едвін пригорнув до грудей свою заплакану сестру.

.

У залі пролунав сміх.

?

Пожежа? Це все, що у вас є? — зареготала Ілея. Вона розсунула полумя, стоячи навколішки на обпаленому камені, і списи, що пронизували її, тримали її, коли кров просочувала її обладунки. Вона криваво посміхнулася, заплющивши очі на Едвіна.

.

Лютий... Едвін почав говорити, але його голос був затьмарений сміхом і вогняною бурею.

Ілея посміхнулася, коли вогонь згас, і вона перестала маніпулювати полумям від свого тіла. Пощастило, що це був не отруйний газ чи щось подібне...

Вона заспокоїлася, заплющила очі і прибрала своє сприйняття болю, спрямовуючи Реконструкцію на себе. Повністю відшліфована, вона схопила один зі списів, що пронизали її, і виштовхнула його. Коли спис вискочив, зявилося багато крові, і він бризнув на землю позаду неї в калюжі крові. Реконструкція зробила свою справу, оскільки рана повільно затягувалася.

.

Вона дала йому хвилину, перш ніж вийняти наступний спис, а потім наступний. Видаливши їх усі, вона повністю зцілилася і знову активізувала своє сприйняття болю. Вона відчула легку хворобливість, але нічого страшного.

.

Закляття Реконструкції вже сказало їй, що з її тілом все гаразд. Однак після всього випробування вона втратила третину своєї мани. Більша його частина була використана для того, щоб зцілити її тіло і відштовхнути полумя від себе.

.

Вона підвелася і помахала Феліції, але всі троє все одно не приєдналися до неї на платформі.

.

— Відчиніть двері з іншого боку, — наказав Едвін. — І... Молодець, — він кивнув на неї, і на мить вираз його обличчя здався щирим.

— Бюся об заклад, що ти теж міг би це пережити... — сказала вона сама до себе і підійшла до сріблястих дверей. Можливо, не списи в кінці. Хтозна.

.

Коли вона торкнулася дверей, нічого не сталося. Тож очевидним способом дій було вдарити його. Звук металу, що згинається, лунав по