Читати книгу - "Хроніка королівського відбору, Агата Задорожна"

Королева замовкла, і в оранжереї знову повисла така тиша, що Йовіла почула дзижчання якоїсь комахи в кущах за кілька метрів від себе. 

 – І я бачу, що тут не так багато достойних. Але за правилами конкурсу, які ви вже, певно, знаєте, я не буду виганяти більше, ніж п’ять дівчат. А зараз – вишикуйтеся в шеренгу. 

Йовіла на мить застигла. Це вже перетворювалося на якесь настільки неочікуване і неймовірне приниження, до якого вона точно не була готова. І що буде далі? Їм зазирнуть у зуби, попросять почитати давньою мовою чи розповісти віршик на стільчику? 

Дівчата позаду неї почали рухатися і метушитися, і Йовілу від того ж зупиняв тільки гнів, який піднявся в ній хвилею незрозуміло звідки. Вона навіть не була справжньою нареченою, то яке їй діло?.. Але вона не могла припинити думати про те, як ж до королівської нареченої, вже обраної, ставитимуться в палаці після відбору? Чи її принижуватимуть так само, чи дворяни навпаки будуть стелитися перед нею травою і всі будуть наполегливо ігнорувати події відбору?

Коли Йовіла нарешті озирнулася, майже усі дівчата вже вишикувалися в не надто рівну шеренгу, і вона примостилася з самого краєчку у надії, що так на неї звертатимуть менше уваги. На щастя, так і сталося – королева підвелася і попрямувала до протилежного кінця зали. Варто віддати її величності належне – рухалася вона в своїй гігантській сукні досить елегантно, і здавалося, що вона не йде, а пливе десь в кількох сантиметрах над підлогою. 

 – Почнемо, панянки. Якщо я киватиму головою, ви будете прямувати вперед, до західного виходу з оранжереї. Після цього ви повернетеся до гуртожитку і чекатимете на подальші вказівки панни Орс. Якщо ж я вас зупиню – що ж, тоді і дізнаєтеся. 

Спиною Йовіли прокотилися мурашки – суміш переляку і очікування. Вона обережно витерла вологі долоні об спідницю сукні і дістала кулю: навіть якщо це її перший і останній день у замку, вона мала написати і відзняти хороший матеріал. Йовіла зробила крок назад, щоб за плечима інших учасниць розгледіти, що ж там відбувалося. 

Королева проминала дівчат досить швидко, і вони одна за одною проштовхувалися через натовп дворян і знакали десь попереду, у сліпучому промінні західного сонця. Йовіла побачила і зазнімкувала, як королева кивнула Амелії Ротхед, близнючкам Лілі та Йолі, пропустила навіть кілька дівчат, на яких Йовіла взагалі не робила жодних ставок… 

І з кожною дівчиною, яка намагалася поспішно і елегантно покинути оранжерею, Йовіла починала все більше хвилюватися, адже черга до неї наближалася, а жодну учасницю ще не вигнали. І вона точно не хотіла би бути однією з тих, хто покине відбір сьогодні. Раптом потік дівчат зупинився, і Йовілі довелося вигнути шию, щоб побачити, хто ж викликав незадоволення її величності. 

І – очікувано – це була перша з учасниць, що вдягла білу весільну сукню, багато розшиту перлами, деякі з яких були такими великими, що Йовіла навіть сумнівалася, чи вони справжні. Вона могла зрозуміти королеву – навіть поза контекстом весільної сукні як такої, одяг нещасної учасниці виглядав справді погано. Хоча Йовіла насправді не знала, чи оцінювала їх королева за вбранням чи за тим, як вони ввійшли до оранжереї, чи, може, за взагалі якимись іншими, тільки їй і відомими критеріями. 

 – Яка недоречна сукня, – зрештою сказала королева. – Вам не місце поряд з моїм сином. 

Вона пішла далі, а дівчина, яку королева проминула, залишилася розгублено стояти, і Йовіла навіть здалеку помітила, як її очі налилися сльозами, а лице стало таким червоним, що стало нагадувати вишеньку на білому пломбірі з сукні. І, звісно ж, Йовіла зробила знімок. 

В неї не залишилося часу спостерігати за учасницею, що вже зійшла з дистанції, адже королева перейшла до нової жертви. І цього разу, на величезний подив Йовіли, вона зупинилася перед Акулиною Сар – чарівною ельфійкою, яка мала всі шанси перемогти. 

Вона вже тримала напоготові кулю, щоб не пропустити момент, коли Акулині доведеться покинути відбір, але тут королева махнула рукою кудись у натовп, і одна з фрейлін подалася вперед. 

Тільки коли вона вже наблизилася до королеви, Йовіла помітила, що в руках у неї – велика біла лілія. Королева торкнулася квітки двома пальцями і передала її здивованій Акулині, що застигла, як налякана лань. 

 – Ви, панно, сьогодні найкраща. Витончена і сповнена грації, і ви отримаєте нагороду – побачення з принцом відразу ж після першого балу сезону. Ви також матимете право першого танцю. 

Королева кивнула Акулині, а та присіла в обережному реверансі, недовірливо стискаючи білу лілію. Вона пройшла між дворян граційно і повільно, наче мала прав бути серед них більше, ніж сам принц. Йовілі подумалося, що якщо вже комусь і бути королевою, то точно їй. 

Покинули відбір і дві інші дівчини в весільних сукнях, і всі троє стояли посеред зали і не знали, куди їм далі йти – дві з них плакали, а третя стояла спокійно і навіть задоволено – щонайменше, так здалося Йовілі. Можливо, вона це навіть навмисно зробила. Насправді, не треба мати багато клепки для того, щоб розуміти, що весільна сукня буде очевидно поганою ідеєю. Наступною зупинкою королеви стала магічка – теж дуже очікувано; чаклунка після того, як королева окинула її неприязним, навіть зогидженим поглядом, навіть не здригнулася і не відвела погляду. Вона стояла рівно, і дивилася прямо – кудись трохи вище за очі королеви, настільки зухвало, що це було всього за тоненький волосок від відвертої неповаги.