Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

— Вибір чого?

Чоловік невдоволено зітхнув.

— Щоб втекти від мене. Я пробачу Вам це, обіцяю.

Герцог покинув кімнату. За ним пішов і лорд Вітронс. Проходячи повз мене, він окинув мене співчутливим поглядом, що мені стало не по собі.

Данина. Данина. Данина?

Батьки намагалися зі мною поговорити, але я закрилася у своїй кімнаті, щоб осмислити все, що відбувається. Хаос просить данину. Мене. Що це означає? Що означає це слово «данина»? Мене вб'ють? Чи принесуть у жертвопринесення Хаосу? Та й що таке Хаос, щоб він приймав данину?

Я знала, що він править потойбічним світом. Знала, що деякі люди навіть поклонялися йому. Щось читала про його світ, але для мене все це було таким далеким. Я була не дуже релігійна. Звісно я вірила та молилася нашим богам, але… щодо Хаосу… Його не допускали в наш світ. Його прояви згадувались лише в плітках. Я вважала, що данина – це черговий міф. Тому що мені здавалося, якщо на королівському рівні віддавати данину самому Хаосу при живих-то богах, не розлютимо ми їх? Чи не посипляться біди на наші голови, тим більше на голову короля? Але зі слів всіх оточуючих виходило, що данину все ж таки Хаос збирає і це зовсім не міфи. І всім відомо навіть імена людей, яких призивають до Хаосу!

Я була зла на себе, на батьків, на все довкола. Чому саме я? Навіщо батьки видали мене заміж за цього герцога? Мені хотілося дізнатися відповіді на свої запитання, але після брехні, якою мене оточили батьки, та ще й як цей лорд Вітконс насміявся з мене, я не хотіла почути чергову брехню.

Якби батьки все сказали мені одразу! Розповіли всю правду! Хіба я шукала б можливість «узаконити» наш шлюб з герцогом? Звичайно ж ні!

І все ж я змінила сукню, і заплела нову зачіску. Апетиту не було, але я змусила себе з'їсти кілька шматочків пирога.

Почувши шум за вікном, я визирнула. Це герцог приїхав за мною. Навіть речі не потрібні... Від однієї навіть цієї думки, моторошний холодок пробігав моєю спиною. Мене так швидко… принесуть у жертву?

Я хитнула головою, проганяючи нав'язливі думки. Але почуття приреченості накочувало з новою силою. Я не могла повірити у те, що відбувається.

Спустившись, я виявила у холі батьків та герцога. Вони про щось перемовлялися, але помітивши мене одразу замовкли. Мама все також була заплакана, батько, змарнів і постарів років на десять. Мати зробила крок мені назустріч, щоб стиснути в обіймах, але я зупинила її.

— Не варто, - твердо і холодно заявила я. – Не треба влаштовувати мій похорон тут…

— Торі ... - схлипнула мама.

— Можете й надалі приховувати від мене свої таємниці та секрети. Ви вплутали мене в це все, навіть не зволивши сказати хоч раз правду. Так будьте ласкаві - звільніть мене і зараз від ваших брехливих промов.

— Ти не справедлива до нас, дочко, - у голосі батька я вловила біль і образу. А хіба я стояла б тут сьогодні, якби мене одночасно не продали цьому проклятому чоловікові, якого сам Хаос викликає?

— Тоді дайте відповідь на одне запитання: ви знали за кого видаєте заміж свою доньку?

— Так, але…

— Тоді ви знали, що рано чи пізно його призве Хаос та запросить його жінку у якості данини, - заключила я, на що мої батьки лише опустили погляд. Навіть нічого не змогли відповісти.

Я подивилася на герцога, який стояв осторонь і не втручався у наш сімейний конфлікт. Хоча… який він уже сімейний. Ось ця людина – тепер і є моя сім'я. Ще одна сім'я, яка не зробить нічого, щоб врятувати моє життя від Хаосу. На його обличчі знову застигла кам'яна маска байдужості до всього, що відбувається. Він кілька секунд вивчав мене, а потім промовив:

— Шкода. Я давав тобі шанс втекти. Що ж, - зітхнув він. - Якщо ти готова, то можемо їхати.

Вже на «ти» перейшов. Втекти? І що він пропонує мені робити далі? Яку репутацію я отримаю після цього? Я рипнула зубами і пройшла до виходу. Не обертаючись на батьків, не попрощавшись з ними та з моїм будинком, всіх мешканців якого я бачу востаннє.

Можливо я жорстоко роблю, але всередині мене... ніхто навіть уявити не може, що відбувається в ці хвилини всередині мене... Який біль розриває моє серце, образа, гнів і приреченість стоять грудкою в горлі і душать мене! Я б не допустила цієї помилки, якби не жадала врятувати своїх батьків! Але виходить, що їм нічого не загрожувало, а я лише вирила собі власну могилу!

Я знала, що до королівського палацу нам їхати майже всю ніч. Герцог сидів навпроти, ні слова не промовивши. Якийсь час я дивилася у віконце, і ніби подумки прощалася з цим життям. Я більше ніколи не прогуляюся цим парком, не побачу своїх друзів і Елайзу. О, бідолашна Еллі, адже вона не знає, що зі мною відбувається! Краще не прощатися ні з ким, так буде для всіх краще. Краще один раз дізнатися про гірку правду, ніж завдавати біль розставаннями, сльозами та словами втіхи.

Слава богам, мій чоловік не заговорював зі мною, і не дивився в мій бік. Ми виїхали із міста. Монотонний пейзаж лісу, заколисуючий стукіт коліс зробили свою справу, і я заснула.

Я прислухалася, не розплющуючи очі. Птахи співають десь далеко, а поруч чути людський гул. Розплющила очі, і ледь не ойкнула. Герцог не відводив від мене очей. Він весь цей час мене розглядав так пильно?