Читати книгу - "Наздогнати мрію, Ерін Кас "

Випиваю каву, дивлячись у вікно й насолоджуючись ранковим сонечком. Хочеться на пляж, поніжитись під теплими променями, подихати свіжим повітрям й насолодитись спокоєм природи. Та самій якось незручно на ньому сидіти, а Соля працює. Тому вирішую просто прогулятись й зайти на ринок, щоб купити сезонних фруктів та овочів. Одягаю джинсові шорти й футболку. Зав’язую волосся в гульку, а замість макіяжу просто надягаю сонцезахисні окуляри. Навіть не пам’ятаю, коли робила все з таким задоволенням і без поспіху. Обираю собі полуницю, огірки, помідори, і згадую, яке ж воно все смачне, якщо зірвати з грядки й одразу з’їсти.

Обожнювала проводити літо у бабусі. До сімнадцяти років жила в неї кожне літо, а потім почалося студентське життя, інші захоплення, перше кохання… Потім познайомилась з Артемом і почала приїжджати зовсім рідко. Навіть соромно, що вже рік її не бачила. Інколи телефоную, але вона часто забуває зарядити мобільний. Додзвонитися можна хіба що на свята. Тоді вона згадує про існування чарівної штуки, по якій можна поговорити з родичами, і заряджає.

Повертаюсь додому, мию полуницю й сідаю на балконі нею поласувати. Згадую Солю й усміхаюсь. Це ж треба, таке вигадала, що потрібно вичекати час, щоб вигідніше влаштуватись. От хто може займатись бізнесом. У неї просто все в руках палає. Подруга має мрію колись відкрити свій салон, і активно заробляє на це гроші. Я б не ризикнула. Я взагалі не ризикова людина, люблю спокій і стабільність. Але подруга може навіть мене підбити на якусь авантюру. Ми познайомились в училищі, коли обидві вступили на перший курс. У нас навіть дні народження поряд. У мене одинадцятого липня, а в неї чотирнадцятого. Минулого року ми затіяли таку гулянку, що два дні потім відходили. Артем саме був в якомусь важливому відрядженні, то ми вже відпочили на повну і без подразника нервів Солі. Згадую той шалений день й набираю їй повідомлення:

Я: Подруго, як працюється?

Відповіді не отримую і розумію, що вона вся в роботі. Доїдаю полуницю й повертаюсь у кімнату. Що робити? Я вже й погуляла й скупилась і наїлась, а часу ще повна купа. Готувати не потрібно, в холодильнику є що їсти, та й Артем обіцяв щось купити. Телефон дзвонить, коли збираюсь почитати. Місяць тому купила книгу, а прочитала тільки пролог. З такою швидкістю й до Нового року не дочитаю.

— Привіт працівникам краси! — відповідаю й лягаю на диван.

— І тобі хеллоу! — весело говорить в слухавку і чути як видихає дим. У Солі є одна шкідлива звичка — вона палить. Рідко, але все ж ніяк не переможе її. Зазвичай, це відбувається, коли вона нервує, або дуже втомлюється.

— Що сталось? — питаю й чую як хмикає.

— Задовбалась сьогодні. З самого ранку еліта наводить марафет. То тут підбери, то це не подобається. А я майстер, розумієш? Мені в тисячу разів видніше, як краще і як повинна виглядати зачіска. І волосся у всіх різне. Не може бути так само, як на сторінках модного журналу, бо вона так хоче.

— Ууу… Може, мені не варто навіть рипатись до вас?

— Варто, — каже, знов видихаючи. — Платять гарно й умови хороші. Ще й на чай лишають пристойні суми. Тут зовсім інший контингент ніж у Римми. Не зрівняти. І ціни теж високі.

— Я тут подумала… — починаю, але затинаюсь. — Може, ми влаштуємо і цього року свято на двох і гайнемо на декілька днів побачити море?

— Що?! Ти серйозно? Вдвох?

— Ага, тільки ми. Нашою скромною дівчачою компанією. Якщо, звісно, вийде з роботою.

— Вийде! Можна домовитись! Ух, як круто! Я за, за, за!!! Всіма руками й ногами! Ти знаєш як мені підняти настрій, навіть відпустило після тієї вереди. Ну, я побігла, сонце, бо в мене черговий запис.

— Біжи працюй, — вимикаюсь й відкладаю телефон.

Нічого не хочу, просто поваляюсь на дивані й помрію про наш відпочинок. Сто років ніде не була. Минулого літа навіть відпустки не мала. Артем говорив, що планує звозити нас до Туреччини, але плани так і лишились планами.

Чую, що двері гупають й дуже дивуюсь, бо на годиннику тільки четверта година дня. А може, Артем виконав обіцянку й прийшов додому з сюрпризом? Ніколи такого не було, але ж всі змінюються. Сподіваюсь, чоловік переглянув своє бачення щодо стосунків і відтепер стане поводитись краще. Поспішаю вийти з вітальні, але дуже дивуюсь, коли знаходжу Артема в спальні. Він перелякано дивиться на мене, а мені дуже цікаво, що він мені зараз скаже.