Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

Я розтанула і поринула в його обійми. Він цілував мене, нашіптував, як сильно він мене любить і нікуди не відпустить, як мріяв про мене і страждав без мене. Його шепіт і ніжні дотики розчинялися на шкірі, змушуючи її покриватися мурашками. Він був ніжним і наполегливим одночасно. Ми так і заснули, лежачи в обіймах. Він погладжував мене по спині, вдихав аромат мого волосся, а я просто засинала.

«Може, і справді він мені підходить?» - думала я і повільно занурювалася в сон. Я була рада, що ми не зайшли з ним дуже далеко в нашій раптовій близькості. Все-таки на нас чекала тривала розлука, яка могла все змінити. До того ж я добре для себе усвідомила, що «обіцяти – не означає одружуватися». Олексію теж потрібен час, щоб усе обміркувати.

Браслет із руки я зняла. Вирішила дати Уліссу час. Та й мені варто було морально підготуватися до споглядання чергового архітектурного шедевра у феєрійському стилі, в якому я мала жити.