Читати книгу - "Ваші пальці пахнуть ладаном"

Під ранок стало ніби легше. Віра із задоволенням попила гарячого чаю з якимись травами і навіть підбадьорливо посміхалася… І запевняла, що з нею буде все гаразд, через день-два все минеться і вона знову повернеться на Французький бульвар в ательє Харитонова… Але мати наполягла викликати лікарів. Хвора категорично відмовилась, тоді мати самочинно викликала одеських медиків.

Лікарі констатували: грип. Але й це ще півбіди. Біда полягала в тому, що у хворої виявили одну з найжахливіших форм грипу, т. зв. «іспанку», що нагадувала легеневу чуму. На той час «іспанка» була завезена в Європу з Іспанії, де вже встигла там забрати мільйони життів – медицина тих років перед грізною і страшною «іспанкою» була просто безсила.

Другого дня хвору перевезли на квартиру, що її наймала мати, там було трохи тепліше.

Хвороба швидко прогресувала. До Віри Василівни спішно викликали кращих лікарів, медичних світил Одеси – Уськова, Коровицького, Тальпіна, Бурду, Зільберберга…

– Ой, скільки біля мене лікарів, – на мить отямившись, дивувалася хвора. – Не дадуть мені померти…

Лікарі зітхали й уникали дивитися на хвору.

Катерині Сергіївні сказали всього лише кілька слів (але так, щоб хвора не почула):

– Треба готуватися до найгіршого. У Віри Василівни класична «іспанка». Відверто кажучи, хвороба страшна! І протікає у хворої, як легенева чума.

«Пізніше цю хворобу назвуть вірусним грипом, – згадуватиме сестра Соня. – Все було зроблено для її врятування, але… Як Вірі хотілося жити! Звістка про страшну хворобу Холодної вмить облетіла Одесу – перед нашим будинком стояв натовп молоді. Стояли і вдень, і навіть вночі. Стояли мовчки, і це було страшно… Віра якось отямилась і сказала: «То вони зібралися мене проводжати на той світ, свою королеву… З таким почтом я й піду на той світ…» Вона вже розуміла, що справи її кепські… Я нахилилася над нею, а вона раптом прошепотіла: «Володя, – згадала чоловіка, – там, у Москві, навіть не підозрює, що я тут, в Одесі, помираю…»

Я закричала, сльози мене душили.

Харитонов і Чардинін плакали, сидячи на кухні…

У Віри почалося крупозне запалення легенів, і лікарі сказали нам із мамою, що це вже все…

Перші згадки про грип з’явилися ще у 412 році до н. е. Гіппократ описав схоже на грип захворювання.

Неодноразово описували епідемії грипу і в Середньовіччя. А з початком XII століття людство витримало понад 130 вірусних атак – приблизно стільки разів виникали епідемії та пандемії грипу. А перша задокументована пандемія грипу, що забрала багато життів, трапилася у 1580 році. Відтоді й на протязі всього нового часу грип все ще залишається дуже серйозною проблемою для більшості країн світу.

Колись грип називали старовинним словом «інфлюенца». Про його походження існує кілька версій. За однією з них, слово «інфлюенца» з’явилося в Італії в середині XV століття, після тяжкої епідемії, що її приписували впливові (інфлюенсе) зірок. Тільки у 1933 році англійські вірусологи виділили з легень хом’ячків, заражених матеріалом від хворих грипом людей, вірус групи А. Трьома роками пізніше вірус грипу В було ідентифіковано. У 1940 році було зроблене важливе відкриття: вірус грипу може бути культивований на курячих ембріонах. Завдяки цьому з’явилися нові можливості для вивчення вірусу грипу. І нарешті у 1947 році був виділений вірус грипу С.

З усіх відомих пандемій грипу найтяжча сталася у 1918 році. Гадають, що вперше хвороба тоді спалахнула в Китаї, хоча документально підтверджені випадки відносяться до США (березень 1918) та до портових міст Франції, Іспанії і Італії у квітні того ж таки року. Люди тоді прозвали хворобу «іспанською лихоманкою». Всього лише за десять місяців від «іспанки», що її викликає вірус H1N1, постраждало населення всього світу. Втрати були жахливими: за найоптимальнішими прогнозами від «іспанки» померло 20 мільйонів чоловік! (А втім, за іншими даними, ця цифра сягала 40–50 мільйонів людей!) Себто постраждало 40 відсотків населення земної кулі! Смерть наставала дуже швидко. Людина могла бути абсолютно здоровою ще вранці, в обід вона вже була хвора, а до ночі й помирала. Ті, хто не помер у перші дні, часто помирав від ускладнень, викликаних грипом, наприклад від пневмонії. Незвичайною особливістю «іспанки» було те, що вона вражала молодих людей.

Відтоді пандемії виникали часто і завжди вражали мільйони людей.

У 1958–1959 роках трапилась пандемія, яка отримала назву «Азійський грип» – вона почалася на Далекому Сході і швидко поширилася по всьому світу. Тільки у США під час тієї пандемії померло 70 000 чоловік! У 1968–1969 роках стався середній за тяжкістю «Гонконзький грип» (пандемія почалася в Гонконзі) – число загиблих склало 33 800 чоловік.

У 1977–1978 роках сталася порівняно легка пандемія грипу – «Руський грип», з ним упорались без особливих труднощів. А ось серйозні спалахи епідемій грипу спостерігалися у 1972, 1976, 1989 і 1999 роках. Загалом епідемії не припинялися майже ніколи.

Іспанський грип, або «іспанка», – найстрашніша пандемія грипу за всю історію людства. У 1918–1919 роках (18 місяців) у всьому світі від «іспанки» померло приблизно 50 – 100 мільйонів чоловік, або 2,7–5,3 відсотка всього населення Землі. Було вражено близько 400 мільйонів людей – 21,5 відсотка населення планети. Епідемія почалася в останні місяці Першої світової війни і швидко переважила це велике кровопролиття за масштабністю жертв.

Різновид грипу був H1N1 і схожий він був на сучасний «пташиний» грип. Свою назву отримав за те, що саме в Іспанії відбувся перший напад цього лиха. «Іспанкою» її стали називати учасники Першої світової війни. УВ травні 1918 року в Іспанії було заражено 8 мільйонів людей або 39 відсотків її населення. Чимало жертв пандемії були молоді і здорові люди вікової групи 20–40 років. (Дивно, але люди старші 40 років практично не були зачеплені тим різновидом грипу.)

Симптоми хвороби: синій колір лиця – геморагія, пневмонія, кривавий кашель. На пізнішому етапі захворювання вірус викликав внутрілегеневу кровотечу, в результаті якої хворий захлинався власною кров’ю. Але в основному хвороба минала без будь-яких симптомів, хоча деякі хворі помирали вже на другий день після зараження.

Графік смертності (тижневий): Лондон, Нью-Йорк, Париж, Берлін…

У зв’язку з технічним прогресом (поїзди, дирижаблі, швидкісні кораблі) хвороба поширювалася дуже швидко по всій планеті. У деяких країнах на цілий рік були зачинені публічні місця, суди, школи, церкви, театри, кіно. (Іноді й у магазини забороняли ходити.) Декотрі країни у зв’язку з «іспанкою» увели військовий режим.

У багатьох містах США заборонялося рукостискання.

Єдиним населеним місцем, яке уникло пандемії, був острів Маражо в гирлі Амазонки в Бразилії. У Кейптауні машиніст поїзда заявив про смерть