Читати книгу - "Ваші пальці пахнуть ладаном"

лікаря – дріб’язкове, мовляв, захворювання. Досить відлежатися у теплі. У Холодної виник біль у горлі, піднялася температура, але до лікаря вона не квапилась звертатися. Навіть сьогодні при ангіні люди іноді гинуть від інтоксикації організму, що починає вражати нирки і серце. Треба негайно здавати аналізи, обстежитись у спеціалістів, аби вияснити, чи немає ускладнень – інфекційного міокардиту, ендокардиту, нефриту… Але особливо небезпечними стають т. з. місцеві ускладнення: запалення тканин навколо мигдаликів – нічого цього Віра Холодна не проводила і практично не обстежувалась. І це дало свої негативні наслідки: досить швидко почали утворюватися гнійники, наростав біль у горлі, почали виникати небезпечні для життя ускладнення. Актриса з трудом дихала, постійно кашляла і кашель був тяжким і болючим, горіла… Хвору треба було негайно госпіталізувати – але й цього не було зроблено. Через наше вічне несерйозне ставлення до хвороби (як і до свого здоров’я), мовляв, минеться й так. Чи й не хвороба – якась там ангіна! Та нею діти хворіють і нічого. І таке ставлення до хвороби часто призводить до фатальних наслідків.

Ангіна, даючи тяжкі ускладнення, розгулялася. Віра вже майже не могла говорити, все тіло наче хто м’яв на терниці. Вже навіть близькі почали говорити про лікарню, аж хвороба раптом пішла на спад. Це було тимчасове покращання і воно приспало пильність. За пару днів все ніби вгамувалося, і Холодна, все ще почуваючись кволою, повернулася до свого звичного ритму роботи: зйомки, участь у концертах, виручка від яких йшла на користь одеського відділення Всеросійського союзу поранених та покалічених воїнів, безробітних артистів Одеського міського театру, на допомогу військовополоненим, які прибували до міста, сім’ям полеглих воїнів, безробітним москвичам, які знаходилися в Одесі тощо. Роботи вистачало, а тих, хто потребував допомоги, і порахувати було важко.

8 лютого Віра Василівна виступила з благодійним концертом на користь фонду професійного Союзу театральних художників Одеси, що відбувся в театральній залі літературно-артистичного товариства (нині Театр музичної комедії).

Приміщення не опалювалося, в ньому було зимно. Глядачі сиділи у верхньому одязі і тупотіли ногами та ляскали руками – артисти ж, які виходили на сцену, були роздягнені. Віра Василівна, хоч і почувалася недобре – чомусь морозило, – але теж роздяглася до легкого плаття. Що її почав тіпати дрож, не звернула особливої уваги. Здалось, що повертається ангіна… «Минеться», – подумала безпечно. Поп’є гарячого молока, та й буде добре. А роздяглася до легкого плаття з поваги до глядачів. Сцена – святе місце. Не буде ж вона виступати в шубі! Єдине, що вона попросила колег, так це пропустити її поза чергою, першою – «бо щось мене ніби морозить і кістки ламає…»

Її випустили першою. Віра відразу ж, лише виступила, швидко зодяглася за кулісами і поїхала, не чекаючи закінчення концерту. Зуби цокотіли.

Зі спогадів сестри Холодної Софії Левченко

– Наше життя в Одесі з дня приїзду було підпорядковане одному: оберігати Віру від поклонників і поклонниць. Але як ти вбережеш, як за нею бігала чи не вся Одеса. Якщо в Москві Вірине життя ускладнювалося цими людьми, то в Одесі це стало справжньою катастрофою. Вірі не давали проходу і натовпом сунули за нею, розглядаючи її, як диво яке… Благати їх, аби вони залишили актрису в спокої – марна річ. Ніхто не хотів нікого слухати, всі намагалися хоч рукою доторкнутися до «живої Віри Холодної»… Мешкали ми спершу в готелі, потім у будинку Попудової на Соборній площі, як вона тоді називалася. І біля цих помешкань постійно кучкувалися поклонники – чекали, коли вийде «жива Віра Василівна». Було незручно, але Віра якось терпіла. Тоді вона була зайнята зранку й до вечора. Харитонов збудував ательє на Французькому бульварі, і там кипіла робота – знімали одну за одною сцени нових фільмів. У павільйоні теж була холоднеча, і Віра так і не змогла повністю видужати. Ангіна, що почала було затихати, в холодному павільйоні взяла своє – Віра знову захворіла і ледь трималася на ногах. Але треба було зніматися, зніматися і зніматися – ательє не могло простоювати. Харитонов гнав план. Простіше – прибутки… Тепер я думаю: і нащо ми поїхали в ту Одесу? Коли б не поїхали, можливо, й не трапилось би лиха і Віра ще жила та жила би. Але… Що сталося, те сталося, і переграти на краще вже не було можливості. А може, то їй доля така випала?

А тут ще й дочка Женя раптом підхопила скарлатину. Температура, і таке інше, з цим пов’язане. Оскільки в готелі, де вони тоді мешкали усією родиною, було, як і перше, холодно, а холод для скарлатини – ворог номер один, вирішили перебратися з готелю на приватну квартиру. Правда, Віра невдовзі повернулася в готель – буцімто так було дешевше. Та й номер був розкішним, не те що приватне помешкання. Але температура в ньому трималася плюс дев’ять градусів. І це в кімнаті, не на вулиці. До всього ж Холодна, виступаючи на балу журналістів, багато танцювала – до неї вишикувалася довжелезна черга бажаючих потанцювати з «королевою екрана» – і, розпалена, вийшла на приморську терасу, де її швидко прохопило морським вітром… Та й у павільйонах, де відбувалися зйомки і куди публіка приходила подивитися на знамениту актрису, кутаючись у шуби, було холодно. В той час як на Вірі – вечірня сукня з відкритими плечима. Не дивно, що Холодна, так повністю й не видужавши після ангіни, знову простудилася. Антибіотиків тоді не було, і все, що лікарі могли зробити для зірки, так це розтирати її тіло камфорою та напувати аспірином…

Таке лікування було вельми благеньким, і простуда тільки наростала.

Віра все ще мешкала в готелі «Брістоль» по Пушкінській вулиці, номер чотирнадцять, де було ще холодніше – до Одеси негадано завітали морози. Мати Катерина Сергіївна жила з хворою онукою на приватній квартирі, там було трохи тепліше. До неї перебралася і друга сестра Віри – Надя, яка після перенесення у Москві запалення легень, за порадою медиків приїхала лікуватися на південь. При Вірі в готелі залишалася сестра Софія, вона й допомагала хворій. Одеса в той час була на осадному положенні, не вистачало палива, тож у готельному номері з величезними венеціанськими вікнами температура трималася всього лише плюс п’ять-сім градусів тепла. Віра немилосердно мерзла, її постійно морозило. Закутувалася у все, що могла, але годі було зігрітися – морозило її зсередини. Зрештою, вночі почала стрімко підніматися температура, актриса горіла. В гарячці вже марила і не впізнавала сестру Соню,