Читати книгу - "Вороги чи щось краще?, Niki Svots"

Кіра та Даня нарешті приїхали до їхнього нового будинку, де повинна була розпочатися їхня спільна історія, історія любові та сімейного щастя. Вони стояли на порозі, і Кіра відчувала прилив емоцій: збудження, тривогу, а також велику надію на майбутнє. Як тільки вони переступили поріг, Даня, трохи нервуючи, попросив Кіру принести його сумку з бардачка автомобіля.

Кіра дивно подивилася на нього, але, не запитуючи більше, з усмішкою відповіла:

— Добре, чекай тут.

Вона вийшла з дому та направилася до машини, не підозрюючи, що на неї чекає сюрприз. Коли Кіра відкрила бардачок, її думки були зайняті планами на нове життя з Данією. Але коли вона повернулася в будинок, побачила неочікуване видовище: величезний букет польових ромашок стояв на столі, а Даня стояв на одному коліні з обручкою в руках.

— Кіра Кіллін, — гучно спитав він, його голос трішки тремтів від хвилювання, — ти вийдеш за мене, Данила Сомдерса?

Від щастя Кіра не змогла стримати сліз. Її серце билося швидше, а емоції переповнювали її. Вона нахилилася, щоб ближче поглянути на обручку, а потім, зворушена, відповіла:

— Так, я буду з тобою завжди!

Цей момент здавався вічним. Кіра відчувала себе найщасливішою людиною у світі, а Даня — справжнім переможцем, адже Кіра обрала саме його. Вони обнялися, відчуваючи, як їхнє життя набуває нових фарб і сенсу.

У цю хвилину Кіра зрозуміла, що повинна поділитися цією чудовою новиною з мамою. Вона схопила телефон і зателефонувала Саманті. Тоді ж, в іншому місті, Саманта сиділа на кухні разом із Анабель, коли несподівано почула дзвінок.

— Кіра! — вигукнула вона, побачивши ім’я доньки на екрані. — Я відповім!

Анабель, яка знала про незвичайні зміни в житті Кіри, насторожилася. Саманта, розуміючи, що її донька тільки починає налагоджувати своє життя, попросила Анабель нічого не казати Кірі.

— Я не можу зруйнувати цей момент, — тихо промовила вона.

Коли Саманта підняла слухавку, Кіра одразу ж показала обручку.

— Мамо! Подивись, що у мене є!

У цей момент Саманта відчула, як у її серці з’явилася неймовірна суміш радості та жалю. Сльози почали текти по її щоках, і вона зрозуміла, що може не дожити до весілля власної доньки. Це стало справжнім випробуванням для її емоцій.

Анабель, сидячи поруч, теж почала плакати, розуміючи, що перед її очима розгортається особлива мить для їхньої родини. У неї були змішані почуття: радість за Кіру, яка нарешті знайшла своє щастя, та гіркота через те, що Саманта може не дожити до цього свята.

— Мамо, ти чуєш мене? Я так щаслива! — продовжувала Кіра, не підозрюючи, що її слова наповнені такими важкими емоціями. — Я хочу, щоб ти була зі мною в цей день!

Саманта, намагаючись стримати сльози, відповіла:

— Я завжди буду з тобою, доню. Я горда за тебе.

Ця розмова стала особливим моментом для кожної з них. Кіра відчувала, що, незважаючи на всі труднощі, вона має родину, яка підтримує її. А Саманта, хоч і з гірким розумінням власної долі, знала, що залишить після себе радість у серцях тих, кого любить. Вони разом переживали щастя і печаль, розуміючи, що справжня любов та підтримка завжди залишаються в пам’яті та серці.