Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Мелані

Показавши пропуск в університеті, я піднялася на свій поверх. В холі було досить гамірно, студенти на випередки вихвалялися один перед одним хто з них крутіше провів літо.

—  Меланія Олександрівна, вітаю вас.

— Доброго дня, Романе Вікторовичу.

— Як добре, що я вас зустрів, - звернувся до мене ректор, - ходімо зі мною, познайомлю вас з нашим колективом. Колеги, прошу хвилинку уваги, познайомтеся з нашою новою молодою колегою, Меланією Олександрівною Вудс, прошу любити і не судити суворо. 

Колектив на диво сприйняв мене досить тепло. Всі побажали мені витримки і терпіння протягом навчального року.

— А тепер, всі швидко до роботи, а то студенти вже засумували без нас за літо, - посміхнувшись сказав Роман Вікторович.

Кожен із нас направився до своєї кафедри. Перший день пішов в основному на знайомство з студентами і роботою. В наступні кілька тижнів я швидко влилася в колектив.

Студенти спочатку сприйняли мене скептично. Але я швидко дала зрозуміти, що я професіонал своєї справи і не потерплю не повагу до себе. В основному моїми студентами були перший і другий курс. Інколи доводилося виходити на заміну, якщо хтось з викладачів захворів.

—  Меланія Олександрівна, вас викликає до себе Роман Вікторович, - промовила одна із колег.

— Дякую, вже іду.

— Доброго дня, Роман Вікторович ви мене хотіли бачити.

— Так проходьте сідайте. Скажіть, Меланія Олександрівна, як вам працюється в нас?

— Чудово. Мені подобається моя робота, тай колектив дружній. Один одному допомагають.

— Власне, про це я і хотів з вами поговорити, Меланія Олександрівна. В нас, на юридичному факультеті, викладач потрапив в ДТП. З важкими травмами знаходиться в лікарні. Я думаю, так місяців чотири, а може більше він не зможе повернутися до роботи.

Ніхто з колег не може його підмінити так на довго. В кожного з них сім'я, діти і вони не зможуть поєднувати дві роботи і сім'ю. Одна надія на вас, Меланія Олександрівна. Я хотів, вас попросити підмінити його на цей час.

— Роман Вікторович, якщо іншого виходу не має, то я згідна. Буду намагатися вас не підвести.

— Дякую вам. Ми складемо графік роботи так, щоб ви змогли поєднувати два факультети. І ще, ви  будете навчати студентів випускників. Скажу чесно, студенти з перчинкою. Якщо виникнуть проблеми ,звертайтеся не соромтеся. З понеділка буде готовий графік. Щасти вам, Меланія Олександрівна!

— Дякую. До побачення.

Додому повернулася пізно, оскільки залишок дня провела за узгодженням нового графіка.

— Віталіно ти вдома?

— Так, а ти чому так пізно?

— Ходімо на кухню пити чай, я тортик нам купила, твій любимий Спартак, за одно і поговорим. Віталіно, з понеділка в мене починається напружений графік роботи. Дуже часто я буду приходити пізно. Тому, дім в основному буде на тобі. Справишся?

— Постараюся, не маленька.

— А як твої справи з навчанням, Віто?

— Добре, наразі було важко, але зараз все ок. Тай подругу знайшла класну. Інколи, готуємося разом до пар. Мел, ти не проти, якщо Рита буде час від часу приходити до нас, оскільки ти й так до пізна будеш?

—  Ні, тільки ніяких хлопців.

— Домовились.

—  Окей.

На вихідних ми з сестрою, за традицією, зробили генеральне прибирання і закупили продуктів на тиждень. В неділю провалялися в ліжку, їли попкорн і дивилися фільми.

Тиждень почався із шаленого ритму. Зранку в мене пари з моїми студентами, після обіду потрібно бігти до юридичного факультету. Сьогодні, моя перша пара з дорослими студентами. Знайшовши потрібну авдиторію я зайшла всередину.

— Добро дня студенти, - затихнувши всі дружно перевели на мене погляд, - мене звуть, Меланія Олександрівна Вудс. Від сьогодні, я найближчим часом буду вашим викладачем. Оскільки, ваш викладач наразі знаходиться в лікарні.

— Ви, серйозно? Скільки вам? Що нікого не знайшлося більш досвідченого? Чого ви зможете нас навчити не маючи належного досвіду, - почали на випередки, масово обурюватися студенти.

— Так, давайте по порядку, я відповім вам на всі ваші запитання. Ну по перше, не потрібно судити книжку по обкладинці, не прочитавши їі. Мені двадцять три. Так, я нещодавно закінчила університет, але це не дає вам права мене звинувачувати в непрофесійності.

Кожен з вас, дуже скоро буде на моєму місці. Ви майбутні юристи і я не думаю, що вам буде приємно, якщо до вас будуть упереджено ставитися тільки за те, що ви надто юні. При цьому не давши показати свій професіоналізм. І ще, щоб набратися досвіду кожній людині потрібно з чогось починати. Ще питання? Чи перейдемо до знайомства з кожним з вас?

— Ципа, ми з тобою вже знайомі, - гукнув до болю мерзенний голос з останньої парти, - невже пам'ять в тебе куряча.

На мене, повні похоті і глузування, дивилися очі блазня з кафе. Мене аж пересмикнуло. Відвернула погляд в бік, щоб не дивитися на нього. На наступній парті сидів Алекс, розвалившись вальяжно в своєму кріслі із цікавістю відверто розглядав мене. Щоки миттю вкрилися рум’янцем, я швидко перевела погляд.