Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

стояли чарівні світильники, а перед муром — кілька камяних будинків. Діаметр тунелю на той момент становив ще близько пятдесяти метрів. Звичайно, це не найкраще місце для відбиття всього, що надходило з глибини, але, тим не менш, це було найвужче місце в тунелі.

Охоронців тут теж було більше, і багато з них були на вищому рівні, ніж Ілея. Один з них заговорив до неї, коли вона підійшла до воріт.

.

— Вихід безкоштовний, але вхід знову — плата в одне срібло, і нам доведеться оглянути вас і ваші речі. За будь-який кілограм товару понад той, який ви можете носити на тілі та в рюкзаку, стягується податок у розмірі десяти мідяків, — сказав охоронець, переглядаючи інформацію повільним монотонним тоном.

Ілея лише кивнула і вийшла через хвіртку. Те, що зустріло її з іншого боку, точно не було таким, як вона очікувала.

Перед нею розкинулася величезна відкрита печера, з будинками як великими, так і маленькими. Неподалік хтось грав музику, а двоє випадкових перехожих танцювали. Кулачний бій між жінкою та чоловіком відбувався з одного боку, а люди підбадьорювали їх та робили ставки.

.

Ласкаво просимо до Кореня. Судячи з твого обличчя, ти новенький. Якщо хочеш випивки, йди до Ріка. Маленький і явно пяний чоловік з ледве залишеною волосинкою на голові привітався з нею, показуючи в нерозбірливому напрямку.

.

Ілея продовжувала йти і широко розкинула руки. Я вдома, — вигукнула вона з широкою посмішкою на обличчі, саме тоді, коли жінка нокаутувала чоловіка в кулачному бою і почала бити його ногою в пах. Неодноразово. Рекламіст позаду неї плюхнувся на землю, і з-за будівлі, що стояла перед нею, долинув рев монстрів, що супроводжувався сміхом.

.

Хотів би залишитися і трохи дослідити. Пізніше, можливо.

Замість цього Ілея покинула маленьке поселення і пішла так, як вказувала карта в її зошиті. Вона досить легко знайшла наступний тунель і знову почала бігти.

Через кілометр права сторона стіни відкривалася до скелі, що веде в печеру. Позаду було прекрасне сяюче синє море, освітлене чимось, що здавалося кристалами під водою і на далеких стінах. Ілеї довелося на хвилину сповільнити крок, щоб оцінити видовище.

У воді теж були істоти. Побачивши масивні нечіткі силуети, Ілея знову прискорила крок. Ні. У всякому разі, поки що ні.

.

Незабаром вона дійшла до іншої просторої печери з кількома розгалуженими стежками. Праворуч від неї все ще виблискувало море, а навколо печери було розкидано кілька вуглинок старих вогнищ.

Єдиною рослинністю внизу була купа грибів, і єдине світло виходило від моря та власного полумя та рун Ілеї, хоча руни було видно лише на її відкритій шиї.

.

Озирнувшись, Ілея вибрала свій наступний шлях і пішла по ньому. Після двадцяти хвилин бігу вона дійшла до ще одного відкриття. Перед нею простягалася чорнота. Активізувавши сприйняття тепла, весь простір набув свого роду синього відтінку.

,

Було так темно, що Ілея, мабуть, здавалася маяком уночі. Вона ледве бачила десять метрів попереду, але з її сферичним умінням і тепловим зором було легко продовжувати. Сфера мала радіус лише пятнадцять метрів, але з її неймовірними рефлексами цього було достатньо, щоб раптово не зіткнутися зі стіною або монстром, який якимось чином вислизнув від її сприйняття тепла.

Печера була величезною і досить нудною для Ілеї, оскільки все, що вона могла бачити, це скелі в сфері навколо неї. Здавалося, що ніякого життя не було. Вона бігла на повній швидкості понад годину, щоб дістатися до іншого боку печери. Карта Хайме містила детальну інформацію, яка пояснювала, куди їй потрібно рухатися далі.

Така подорож тривала ще шість величезних печер, кілька крапель на висоті пятдесяти метрів і навіть швидке плавання через темне озеро. Ілеї знадобилося кілька хвилин, щоб набратися сміливості плавати, але врешті-решт вона навіть отримала сповіщення про свої проблеми.

– 1

Ви вивчили загальну навичку Опір страху – рівень 1

.

Ви подолали щось по-справжньому жахливе для вас. Ваша здатність справлятися з немагічним страхом підвищується.

Ілея тремтіла, коли вилізла з озера, і відразу ж продовжувала бігти, щоб знову зігрітися.

,

На щастя, було кілька прихованих маркерів, видряпаних на конкретних каменях або стінах, які вона легко розгледіла за допомогою своєї сфери. Вони збігалися з маркерами, які були у неї на карті, і після ще двох годин подорожі вона нарешті знайшла пункт призначення.

.

Невелика щілина в стіні привела її в ідеально прямокутну кімнату з дивними рунними позначками на стінах. Вони виглядають якось механічно... наприклад, малюнки на деталях, які я бачив, коли мій друг замінював частини мого компютера.

Але більш привабливими були руни на дверях у дальньому кінці. Вони були однакового дизайну, але на відміну від тих, що були на стінах, вони світилися слабким зеленим кольором, освітлюючи метр або два перед собою. Над дверима ріс якийсь зелений мох, але він не мав такого сяйва, як у .

Для Ілеї він був трохи схожий на плющ. Використовуючи своє Магічне Сприйняття, вона побачила, що двері світяться яскравим світлом, а плющ теж світиться, хоча і більш приглушено. Підійшовши до нього, вона доторкнулася до плюща і впізнала його.

Плющ

.

Ну до біса мене.

.

Наступним кроком для Ілеї був інстинкт, коли вона зірвала частину плюща зі стіни і піднесла його до обличчя. Зупинившись перед тим, як покласти рослину в рот, вона посміхнулася.

?

На якого біса мене перетворив цей світ? Малюк? Вона кинула плющ на землю і підійшла до дверей. Я зїм трохи після того, як повідомлю себе про це.

.

Памятаючи слова Аліси, вона знову підняла плющ і благополучно поклала його в рюкзак.

.

При дотику до дверей нічого не відбувалося. Наступне, що спробувала Ілея, це вставити трохи мани. Про це було зазначено на карті. Вона кивнула сама собі, коли руни ожили, а лінії перемістилися до чотирьох кутів дверей, перш ніж камінь, що залишився, просто розсипався.

Це не здається ефективною дверною системою, — сказала вона вголос, але не змогла заперечити крутий спецефект. Хоча насправді це не особливий ефект, чи не так?

.

Вона увійшла в кімнату і опинилася в кімнаті, дуже схожій на попередню. Цей теж був порожній, але в ньому було ще три дверні прорізи. Позаду неї було видно, як реформується вхід.

На всіх чотирьох стінах можна було побачити, як росте плющ. Він не покривав це місце, але, безумовно, був поширений серед сірої скелі. Або бетон, або ще щось,