read-books.club » Любовні романи » Похибка першого типу, Invisibility mask 📚 - Українською

Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

7
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Похибка першого типу" автора Invisibility mask. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 102 103 104 ... 108
Перейти на сторінку:
39. Я не хотіла вірити

Лео
Ці два дні можна було назвати дивною сумішшю ледарства і хаосу. Якщо для Макса це був цілком звичний ритм життя, Ашер перечитав половину бібліотеки, яку знайшов у котеджі, то я відверто рахував години до повернення у нашу квартиру. Туди, де немає сторонніх. Де лише я і мій Янгол.

Арі насолоджувалась цим часом. Їй подобалось проводити дні з усіма, і я терпів. Але нарешті. Нарешті ми вдома. Її усмішка трохи згасла, коли вона заявила, що хоче залишитись у котеджі, аби допомогти з прибиранням. Що ж, я не міг цього допустити. Переконав її, що клінінг-сервіс все зробить набагато краще. До того ж, Евелін не надто горіла бажанням залишатись там для прибирання. І це зіграло мені на руку.

— Ти майже вигнав їх, — суворо промовила Арі, перевдягаючись у домашній одяг. Її погляд був настільки невдоволеним, наскільки взагалі це можливо для Арі.

— Я впевнений, що Ашер подумки мені подякував, а Максу, як завжди, все одно, де... проводити час із Сієною, — відповів я з удаваною невинністю, відкинувшись на спинку дивана.

— Лео! Це грубо! — Арі підняла брови і подивилась на мене так, наче я тільки що порушив всі моральні принципи цього світу.

— Грубо — це не проводити час зі своїм хлопцем, мила, — я дивився на неї з легкою посмішкою, не забуваючи про легкий докір у голосі.

— Тобі вже потрібно йти? — вона тихо зітхнула і сіла до мене на коліна, вкладаючи голову мені на плече.

— Після обіду я маю бути в офісі, але зараз весь мій час — лише твій, — відповів я, притягуючи її ще ближче і відчуваючи, як вона повністю розслабилась у моїх обіймах.

Я запустив руку під її футболку, пестячи ніжну шкіру, і відчув, як її дихання змінилось. Вона не заперечувала, лише нахилилась трохи нижче, торкаючись своїми губами моїх у поцілунку, повному ніжності. Чорт, я відчув її тверді соски і зрозумів, що під футболкою не було бюстгальтера. Це відкриття спонукало мене провести великим пальцем по її грудях, викликаючи тихий стогін.

— Сьогодні мали початись дні Грінча? — запитав я, намагаючись трохи переключити свою увагу, хоча це було непросто.

— Завтра... — вона прошепотіла, злегка відкидаючи голову назад.

Так, я почав слідкувати за її циклом. Ви взагалі знали, що для цього є безліч програм? Там писалось, що відхилення у декілька днів - це норма, за що я був невимовно вдячний.

— Хм, тоді я просто зобов’язаний скористатися цим, — промовив я з легкою посмішкою, ловлячи іскорку в її очах.

Арі засміялася, але її сміх обірвався, коли я різко притягнув її ближче і перекинув на ліжко, опинившись зверху. Її волосся розсипалося по подушці, а вона сама піднялась на ліктях, кидаючи мені лукавий виклик.

— Навіть не знаю, я досі ображена через светр, — підколола вона, але її посмішка виказувала інше.

— Я вмію вибачатися, мила, — відповів я, нахиляючись ближче, так що наші обличчя розділяли лише кілька сантиметрів.

Арі уважно стежила за кожним моїм рухом, її погляд ковзнув до моїх губ, але я навмисно затягував момент. Повільно опускаючись, я провів руками вздовж її талії, відчуваючи, як її дихання стало глибшим.

Я легким рухом стягнув із неї шорти, ковзаючи губами по шовковистій шкірі її внутрішніх стегон. Її тіло напружилося, і хоча вона не сказала ні слова, тихий стогін, що зірвався з її губ, видав усе.

Вона мимоволі сіпнулася, намагаючись стягнути ноги, коли я торкнувся її через тонку тканину трусиків. Але я був швидшим.

— Ні-ні, Янголе, — промовив я тихо, водночас м’яко, але впевнено фіксуючи її стегна своїми руками. — Тобі залишається лише насолоджуватись.

В її очах на мить з’явилося щось схоже на збентеження, але одночасно і капітуляція. Вона розслабилась під моїм дотиком, і я відчув, як її напруження поступово зникає.

Я більше не міг стримувати себе. Одним рухом я зняв з неї останній елемент одягу, і переді мною відкрився вид, від якого кров закипала в жилах. Її рожеві губки блищали, зраджуючи її бажання. Мені не потрібно було навіть підіймати погляд, щоб знати, що її щоки вже почервоніли.

— Моя, — прошепотів я, так, ніби це був незаперечний факт. Завжди моя.

Моє дихання стало глибшим, коли я опустився ближче, торкаючись її мокрих складочок язиком. Її тіло відразу відреагувало — ніжне здригування, тихий стогін, який я майже не почув, але відчув.

Я навмисне поводився повільно, ніби смакуючи кожен момент, кожну секунду, коли вона була повністю моя, віддавалась мені без жодних заперечень. Її руки зімкнулись на простирадлах, і я відчував, як її тіло тремтить, з кожним моїм рухом піддаючись все більше.

— Лео... — вона вимовила моє ім’я, її голос був сповнений бажання і беззахисності, що розпалювало мене ще більше.

Я відчував, як її тіло розслабляється під моїми дотиками, поступово віддаючись мені. Її ніжки трохи розійшлися, запрошуючи мене ближче, і я скористався цим, прокладаючи шлях до її найпотаємніших куточків.

Мої пальці обережно проникли в її гарячу вологу, спершу один, а потім другий. Її тіло відреагувало миттєво — тугі, гарячі стінки зімкнулись навколо мене, змушуючи серце битися сильніше. Я почав рухати пальцями в повільному ритмі, розтягуючи задоволення, відчуваючи кожен її подих і стогін.

Її реакція була такою інтимною і прекрасною, що я не міг залишитись байдужим. Опустивши голову, я захопив губами її напружений клітор, дражнячи його язиком в обережних колах. Арі здригнулась, її руки відчайдушно стискали простирадло.

Мої пальці набирали темп, одночасно рухаючись глибше, вивчаючи кожну точку, яка змушувала її тремтіти. Її дихання ставало все частішим, а звуки, які виривались з її горла, робили мене божевільним. Її тіло почало вигинатись, як струна, підкоряючись моєму ритму.

— Лео… — її голос був майже беззвучним, лише диханням, сповненим солодкого напруження.

Я відчував, що вона близько. Як її стегна мимоволі стискають мене, намагаючись утримати цей момент вічно. Мої пальці рухались ще швидше, ще впевненіше, язик додавав дражливих дотиків, і я відчув, як її тіло завмирає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 102 103 104 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Похибка першого типу, Invisibility mask», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Похибка першого типу, Invisibility mask"