Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

— Ти звикнеш, — його тон був остаточним, холодним, як лезо ножа, що врізається у шкіру.

Я мовчала, намагаючись впоратись із внутрішнім хаосом. Хотілося прокинутися, забути все це, як страшний сон, але реальність була надто жорстокою. Три роки. Три роки життя в брехні, три роки з ним.

Мої руки тремтіли, а всередині було так порожньо, ніби він витяг із мене душу. Сьогодні я хотіла розповісти йому про вагітність. Я навіть уявляла його реакцію: теплу усмішку, обійми, щире щастя... Але тепер я знала, що це лише фантазії, які ніколи не стануть реальністю.

Моя свідомість розривалася між страхом і відчаєм. Що буде, якщо він дізнається? Я знала, що Лео з його владою і безжальністю зробить усе, щоб утримати мене біля себе. Він не дозволить мені піти. Ніколи.

І якщо він вирішить, що ця дитина йому потрібна... Боже, він може просто забрати її собі. Або, навпаки, вирішить, що вона не має значення, що це ще одна перешкода в його грі.

Я зібрала залишки свого духу і підняла очі на Лео. Він дивився на мене, спокійно, навіть трохи роздратовано, ніби це все було просто формальністю.

— Добре, — я ледве вимовила це слово, хоча воно боляче віддавалося в грудях.

Лео ледь помітно усміхнувся, задоволений своєю перемогою. Ця усмішка викликала у мене огиду. Але я знала, що іншого вибору в мене не було. Він затиснув мене у кут, і єдине, що я могла зробити, — погодитись.

Я зможу це пережити, переконувала я себе. Я витримаю ці три роки, я знайду спосіб знову стати вільною. Але єдине, що я знала напевне: я не могла залишити цю дитину.

Моє рішення не мало нічого спільного з Лео. Ця дитина була частиною мене. Частиною, яку я вже любила, хоч і боялась того, що чекає попереду. Я мала закінчити все, що хоч якось пов’язувало мене з ним. Лео ніколи не повинен дізнатись.

😍 Переходьте за посиланням, щоб не пропустити випуск другої книги про Лео та Аріель  https://booknet.ua/book/pohibka-drugogo-tipu-b432644 

Кінець