Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Я ж ілюзіоніст! Чому я про це забуваю? Створюю свою відчутну копію всередині купола, тепер вона біжить до Енді. Діен намагається зупинити мене рукою, але не може, я створюю нову і нову себе. Ілюзія кидається на Енді, він обіймає її, погладжує по волоссю, а я проводжу рукою по магічному склу, ніби торкаюся Енді. Діен біситься, але нічого не може вдіяти. Ми обіймаємось на відстані. Я не відчуваю дотиків, але може хоч би йому зараз добре. Так він, напевно, знає, що я про нього думаю, сумую.

Старший брат уже лютує. Відриває мою копію від Енді, а я вислизаю, знову льну до молодшого. Енді посміхається, щось каже Діену. І в його жестах я вловлюю щось на кшталт: «Ось бачиш, вона моя» Вона зробила вибір!»

Діен махнув рукою – Енді зник. Сподіваюся, він перемістив його у безпечне місце. Я не хвилююся, мій хлопець вибереться у будь-якому випадку.

Діен крокує берегом, злосно жбурляє пісок перед собою. Стіна переді мною зникла, але тікати мені більше не хочеться, хіба що геть від цього монстра. Тільки я звикла з ними боротися, а не тікати. Я не піду без перемоги.

У моїй голові дозрів план.