Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

— А ви куди?

— Та треба з’ясувати дещо. Все, побачимося.

Пройшов іще кілька кварталів, подивився, чи немає хвоста. Не було. Тоді побачив крамницю патефонів. Зайшов, спитав про Григорія Ставицького. Мені адресу сказали. Взяв візника, але наказав відвезти на два десятки будинків далі. Коли проїздив, помітив, що зачинена контора. Вийшов, походив навколо, чаю випив. Нарешті приїхав налаштувальник. Пішов я до контори.

— Добрий день, чим можу допомогти? — спитав господар. Чоловік у віці, невеличкий, худенький, із довгими пальцями й трохи сумними очима в пенсне.

— Хотів би з вами поговорити.

— Слухаю вас. — Він трохи здивувався, але залишався ввічливим.

— Щодо вашого сьогоднішнього візиту, — сказав я — і тут він злякався. Смикнувся, наче я його батогом пригостив. Зблід, потім почервонів, око сіпатися почало.

— Вам краще піти звідси. Краще піти. Вам краще піти звідси, — повторював він і вказував рукою на двері. Я до дверей підійшов і причинив їх. Налаштувальник вихопив дамський браунінг і прицілився.

— Шановний, у мене браунінг більший, — сказав я і показав рукоять свого пістолета. — Але і вам, і мені краще не піднімати шуму. Я не місцевий, але начуваний про вашого клієнта.

— Я не буду з вами говорити! — перелякано прошепотів налаштувальник.

— Доведеться. І сховайте пістолет. А то вистрелите випадково, будуть проблеми і у вас, і в мене.

— А чому в мене? — нервово спитав настроювач.

— Бо Харлам спитає, чому я прийшов саме до вас. І що ви скажете у відповідь?

— А чому ви прийшли? Чому до мене? Я просто налаштувальник! Благаю вас, залиште мене! — Чоловік заплакав і опустив пістолет.

— Спокійно. Плакати немає чого. Я запитаю вас, вислухаю ваші відповіді й назавжди зникну з вашого життя. Ви зможете спокійно мене забути, наче поганий сон. Ось і все.

— Я не хочу нічого розповідати, за це відрізають язик!

— Відрізають, якщо дізнаються. А ніхто не дізнається.

— А, це ви перевіряєте мене! Так? Ви від Харлама!

— Якби він хотів вас перевірити, зараз би ви висіли в нього на дибі. Я сам від себе, а не від нього. Отже, ми говоримо, чи ви хочете, щоб про мій візит стало відомо? — спитав я. Налаштувальник у відчаї подивився мені в очі. — Добре, я так і знав, що ви розумна людина. Отже, що ви налаштовували в маєтку Харлама?

— Я не знаю про що ви... — почав було налаштувальник. Я дістав пістолет.

— Бачите, я навіть не в вас цілюся. Просто в стелю. Якщо ви не хочете говорити, я вистрелю в стелю, можливо, у вітрину, і піду. Приїдуть люди Харлама, спитають вас, що трапилося. Можливо, ви витримаєте розмову, але, найімовірніше, вам доведеться розповісти про мій візит. І вам дуже складно буде переконати, що ви нічого не розповіли. То що — розмовляємо, чи нехай усе буде погано?

Налаштувальник знову плакав. Опустив голову і плакав.

— Не поспішайте себе жаліти, у вас іще є шанс пожити. Отже, що ви налаштовували в маєтку?

— Рояль.

— Рояль?

— Так. Досить дорогий «Август Фьорстер».

— Хто на ньому грає?

— У маєтку живе цілий оркестр. У тому числі два піаністи.

— Харлам так любить музику?

— Я не знаю.

— Ну, вони ж для нього грають?

— Мабуть. Але я не знаю. З піаністами ми розмовляємо лише про рояль. Вони бояться, і я боюся.

— Вони там живуть увесь час? У місто виїздять?

— Здається, ні. Принаймні я не бачив їх у місті.

— То, може, Харлам їх просто викрав?

— Я не знаю цього, не знаю! — аж закричав налаштувальник.

— Тихо, тихо, не треба кричати. З вашого переляку я зрозумів, що знаєте. Розповідайте!

— Я нічого не знаю! — Чоловік затремтів.

— Я слухаю вас, — наполягав я і дивився строго. Браунінг не прибирав.

— Один із них попросив передати записку. Непомітно засунув мені під комір піджака. Невеличкий шматочок паперу.

— І що там було написано?

— Я не читав. Я з’їв її, ще коли плив катером.

— З’їли?

— Так, з’їв! Я не міг ризикувати! А раптом би її знайшли?

— Ви розповіли про записку?

— Звісно, ні! Я з’їв її, і я мовчав! Але коли я приїхав наступного разу, того піаніста вже не було. Був новий, переляканий і побитий.

— Того вбили?

— Я не знаю! Я нічого не знаю, я просто працюю з роялем!