Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

Синяковий мед — належить до першосортних медів, має ясно-янтарний колір, приємний аромат і дуже добрі смакові якості. Цей мед густої консистенції і повільно кристалізується. Бджоли збирають його з рожевих і яскраво-синіх квітів синяка звичайного, або рум'янки (Echium vulgare L.) — рослини, дуже поширеної на півдні СРСР. Квітучий синяк є дуже цінною медоносною рослиною; він забезпечує бджолам одержання 300—400 кг меду з 1 га.

Солодконіжникбвий мед — нагадує липовий і відрізняється від нього тільки темнішим кольором. Має сильний аромат і добрі смакові якості. Бджоли збирають його з квітів дерева солодконіжника, говенія (Hovenia dulcus Thubg.), який росте в радянських субтропіках і має харчове та декоративне значення.

Соняшниковий мед — золотистого кольору, при кристалізації стає ясно-янтарним, іноді навіть з зеленуватим відтінком, має слабкий аромат і приємний, трохи терпкий смак. Бджоли роблять його з золотисто-жовтих язичкових квітів основної олійної рослини СРСР — соняшника (Helianthus annuus L.). Кошик — суцвіття соняшника — містить приблизно 1500 квіток, які бджоли перехресно запилюють, значно підвищуючи цим його родючість. Установлено, що при енергійному відвідуванні бджолами соняшника урожайність його насіння підвищується майже в два рази. З нектару, зібраного з 1 га квітучого соняшника, бджоли збирають 50 кг меду.

Суріпицевий мед — зеленувато-жовтого кольору, має слабкий аромат і приємні смакові якості. Для тривалого зберігання непридатний. Бджоли роблять його з нектару пахучих золотисто-жовтих квітів бур'яну суріпиці звичайної (Barbarea vulgaris R. Br.), яка трапляється часто поблизу озер, боліт, на вогких луках і т. д. З 1 га квітучої суріпиці бджоли збирають близько 40 кг меду.

Тюльпановий мед — червонуватого кольору, має приємний аромат і добрі смакові якості. Бджоли збирають цей мед з зеленувато-червонуватих квітів красивого декоративного тюльпанового дерева (Liriodendron tulipifera L.). Тюльпанове дерево є добрим медоносом, бо його квіти містять найбільшу кількість нектару порівняно з іншими субтропічними медоносними рослинами. З одного тюльпанового дерева бджоли збирають 1 кг меду.

Тютюновий мед — щодо кольору варіює від ясного до темного, має неприємний запах і гіркуватий присмак. У зв'язку з низькими органолептичними властивостями майже не використовується в харчуванні людини. Застосовується на тютюнових фабриках при виготовленні високоякісних ароматичних сортів тютюну. Цілком придатний для годування бджіл під час осінньо-зимового відпочинку (зимівлі). Бджоли роблять тютюновий мед з нектару квітучого тютюну (Nicotiana Tabacum L.), культивованого переважно в Криму.

Фацелієвий мед — ясно-зеленого або білого кольору, має ніжний аромат і приємний тонкий смак. Після кристалізації нагадує тістоподібну масу. Фацелієвий мед належить до високосортних сортів меду і дуже високо ціниться у споживача. Бджоли роблять його з нектару синюватих квітів фацелії (Phacelia tanacetifolia Benth.), яка є однією з найцінніших і найважливіших медоносних рослин. З 1 га квітучої фацелії бджоли збирають 500 і навіть 1000 кг меду (на півдні).

Чорницевий мед — червонуватого кольору, має винятковий аромат і приємний смак. Бджоли виробляють цей мед з нектару квітів загальновідомого низького півкуща чорниці (Vaccinium Myrtillus L.). Квітуча чорниця є добрим медоносом, з якого бджоляні сім'ї збирають по 2,5 кг меду за день.

Чингільний мед — ясний з жовтуватим відтінком, досить швидко кристалізується. Бджоли роблять його з нектару великих рожевих квітів колючого куща чингілю [Haliomodendron halodendron (Pall.) Voss.], який росте в Казахській РСР. З 1 га квітучого чингілю бджоли збирають понад 190 кг меду.

Шавлієвий мед — ясно-янтарного або темно-золотистого кольору, має ніжний приємний аромат і добрий смак. Бджоли енергійно збирають його з синювато-фіолетових квітів багаторічного півкуща шавлії аптечної (Salvia officinalis L.), яка широко розводиться в Українській РСР, в Криму, на Кубані і т. д. З 1 га квітучої шавлії бджоли збирають 650 кг меду.

Шандровий мед — належить до ясних медів, має винятково приємний аромат і високі смакові якості. Бджоли добувають цей мед з нектару сіро-білих квітів гіллястої багаторічної рослини шандри білої (Marrubium vulgare L.) (і кінської м'яти), яка росте на південному заході Європейської частини СРСР, на Кавказі, в Середній Азії. Бджоли охоче відвідують шандру, квіти якої приваблюють їх своїм концентрованим солодким і дуже пахучим нектаром. З 1 га квітучої шандри бджоли збирають 50 кг високоякісного меду.

Яблуневий мед — ясно-жовтого кольору, винятково приємного аромату і ніжної солодкості. Містить 31,67% глюкози і 42% левульози. Бджоли роблять його з нектару квітів яблуні (Pirns Malus L.), яка займає в Радянському Союзі майже 70% загальної площі садів. З 1 га квітучої яблуні бджоли збирають нектар і виробляють з нього 20 кг меду.

Керування літною діяльністю (дресирування) бджіл для одержання однорідних сортів меду

У 1948 р. на пасіці колгоспу імені В. І. Леніна Оріхівської сільради Радищевського району Ульяновської області через відсутність природного взятку бджолам дали підкормку з забракованого цукру з запахом гасу. В той же день біля авторемонтних майстерень помітили значне скупчення бджіл: запах гасу протягом двох днів збуджував бджіл-трудівниць, і вони шукали в природі нектар із цим запахом.

Бджолам всередині вулика дали сироп із запахом квітів бузку. На наступний же день на квітах бузку було бджіл у багато разів більше, ніж на квітах інших рослин.

Таким чином, щоб привчити бджіл до того чи іншого запаху, потрібен дуже короткий строк. При цьому встановлено, що бджоли, які беруть ароматичний сироп, не тільки самі беруть участь у зборі нектару з запахом цього сиропу, а й мобілізують своїх сестер на розшуки потрібної медоносної рослини.

Ось цю саме властивість бджіл і використовують передові пасічники, застосовуючи спосіб так званого дресирування. Значення цього способу полягає в тому, що завдяки йому набагато збільшується кількість бджіл, які вилітають з вулика збирати нектар з певних рослин, і, отже, ефективніше здійснюється перехресне запилення. Крім того, людина дістала змогу керувати діяльністю бджіл, посилаючи їх на ті культури, які потребують інтенсивного перехресного запилення. Суть цього способу полягає в такому. Бджоли дістають на ніч або рано-вранці 100 г 50% цукрового сиропу з запахом квітів тієї чи іншої рослини. Техніка готування ароматичного сиропу дуже проста. На одну бджолину сім'ю беруть 50 г цукру і розчиняють у 100 см3 кип'ятку, а в сироп, що прохолонув, кладуть квіти в кількості чверті об'єму сиропу. Квіти повинні бути попередньо очищені від зелених чашечок, запах яких дуже відрізняється від запаху квітів. Квіти настоюють у сиропі не менше від 2 годин в щільно закритій посудині, щоб аромат