Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"
- Жанр: Дім, Сім'я / Наука, Освіта
- Автор: Наум Петрович Иойриш
В книзі описано високі харчові та лікувально-профілактичні властивості меду, широко вживаного при ряді захворювань шлунково-кишкового тракту, серця, легень, нервової системи, шкірних, очних, дитячих і т. ін.
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Іойриш Наум
Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
«Адже найцінніше, що у нас є, основне багатство нашої країни — це наші радянські люди.
Тому збереження здоров'я людей, їх працездатності є одним із найблагородніших видів діяльності».
М. І. КАЛІНІН
Передмова до третього видання
Протягом багатьох століть вважають, що мед являє собою чудовий дар природи, в якому властивості прекрасного продукту харчування, що сприятливо впливає на організм людини, особливо на фізичний розвиток дітей, поєднуються з лікувальними властивостями. В старовинних російських рукописних лікарських порадниках надавали надзвичайно важливого значення лікувальним властивостям бджолиного меду. Народна медицина нашої Батьківщини протягом багатьох століть широко і успішно застосовувала мед при багатьох захворюваннях. Досліди і спостереження, проведені науковою медициною за останнє десятиріччя, показують, що є підстави бджолиний мед вважати важливими ліками, які мають різносторонні терапевтичні властивості.
Мед має значний терапевтичний ефект при лікуванні деяких захворювань шлунково-кишкового тракту, органів дихання, серця, нервів тощо. Керуючись вченням І. В. Мічуріна і вченням І. П. Павлова, автор зумів добути 85 нових сортів лікарсько-вітамінних медів, довівши тим самим можливість примусити бджіл виробляти мед бажаного хіміко-біологічного складу у всяку пору року.
У глибокій давнині беруть свій печаток відомості про лікувальні властивості бджолиної отрути. Літературні дані, а також наші багаторічні спостереження і дані багатьох пасічників підтверджують позитивний вплив бджолиної отрути при лікуванні ревматизму, невритів та деяких інших захворювань.
Вироблюваний бджолами віск становить надзвичайно цінну речовину, що входить до складу багатьох мазей і пластирів; разом з тим це є важлива сировина для ряду галузей промисловості.
Крім того, бджоли виробляють так званий прополіс (бджолиний клей), який застосовується в народній медицині як лікувальний засіб при лікуванні ран та інших захворювань.
Виняткове велика роль бджіл у перехресному запиленні комахозапильних рослин.
Для багатьох людей, для яких важка фізична праця є непосильною, пасічництво є роботою не тільки доступною, а й приємною, і такою, що матеріально забезпечує. Ця робота особливо корисна для людей з підвищеною нервовою збудливістю, бо вона проходить на свіжому повітрі, насиченому ароматом квітів, меду, воску та прополісу.
Крім того, цікава і захоплююча робота з бджолами — чудовий метод лікування працею. Колгоспно-радгоспне та індивідуальне пасічництво набуло в нашій країні широкого розмаху. Підсобні господарства лікарень, курортів та інших медичних закладів також повинні мати свої пасіки, щоб забезпечити хворих медом. Не обійтися без дослідного вулика з бджолами і радянському вчителеві біології, особливо в сільській місцевості. Нарешті, автор сподівається, що пропонована книга збудить інтерес у медичних працівників до ширшого застосування меду і бджолиної отрути, цих двох чудових народномедичних засобів, і сприятиме організації медичного пасічництва.
Ми врахували побажання численних читачів, які в своїх листах вказували на потребу розширення і добавлення ряду нових розділів.
Лікування бджолиним медом і бджолиною отрутою повинно проводитися під наглядом лікаря і при багатьох захворюваннях може бути успішно застосоване в комплексі лікувальних заходів.
Усі критичні зауваження будуть прийняті автором з подякою і враховані в дальшій роботі.
Автор.
Вступ
Наша Батьківщина здавна славилася високорозвиненим бджільництвом і в сусідніх державах називалася «медоточивою» країною. З історичних даних відомо, що народи нашої країни завжди займалися бджільництвом (пасічництвом) і діставали добрі збори меду. Перший російський історик-літописець Нестор (1056—1114) писав, що в X сторіччі на Русі було широко розвинене бджільництво і мед був одним із головних товарів експорту.
У 1525 р. історик Павло Іовій Новокомський [1] писав, що в Московській землі «найпевніші жнива бувають від воску та меду. Бо вся країна переповнена дуже плодючими бджолами, які виготовляють чудовий мед».
Адам Олеарій у своїх докладних описах подорожі голштінського посольства в Московію в 1633, 1636 і 1639 рр. відзначив: «Мед і віск, які можна знайти скрізь по лісах, там у такій значній кількості, що росіяни, крім того, що вживають самі перший для варіння напою медового, а другий — на воскові свічки, для домашнього вжитку... але зайвину величезними частинами продають в інші землі».
Сприятливі кліматичні умови, достаток медоносних рослин зробили бджільництво важливою галуззю народного господарства нашої країни.
Талановиті пасічники (П. І. Прокопович, В. Ф. Ващенко, М. О. Дернов та ін.), а також вчені, що працювали в галузі бджільництва (О. М. Бутлеров, М. М. Кулагін, І. О. Каблуков, Г. О. Кожевніков та ін.), зробили багато цінного для розвитку раціонального бджільництва.
Пасічники з подякою згадують П. І. Прокоповича (1775—1850), який у 1814 р. винайшов розбірний рамковий вулик. Організована П. І. Прокоповичем на Україні пасіка була зразковим бджільницьким господарством того часу щодо кількості бджолиних сімей і постановки раціонального бджільництва.
На пасіку П. І. Прокоповича з'їжджалися пасічники з різних районів країни і з закордону, щоб перейняти передовий досвід пасічництва.
У 1828 р. при пасіці П. І. Прокоповича була організована перша в Росії і в Європі школа бджільництва.
Проте, незважаючи на великі досягнення в галузі пасічництва, умови життя царської Росії не сприяли розвиткові цієї важливої галузі сільського господарства. Досить сказати, що в 1910 р. в Росії нараховувалося всього лише 5 715 000 сімей бджіл (з них тільки одна п'ята утримувалася в рамкових вуликах). Особливо сильно потерпіло вітчизняне бджільництво в роки першої світової, а потім громадянської війни. Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила значні перспективи в його розвитку. В газеті «Известия» від 11 квітня 1919 р. була опублікована підписана В. І. Леніним постанова «Про охорону бджільництва»[2].
Цей чудовий документ відіграв значну роль у справі розвитку цієї галузі сільського господарства.
Організація колгоспів і радгоспів та п'ятирічні плани розвитку народного господарства створили сприятливі умови для розвитку пасічництва. На 1940 р. Радянський Союз мав понад 100 000 колгоспних пасік з 10 млн. бджолиних сімей і зайняв перше місце в світі щодо збору меду. Німецько-фашистські варвари розграбували тисячі колгоспних і радгоспних пасік і знищили понад 2 млн. сімей бджіл.
У післявоєнні роки завдяки безустанному піклуванню Комуністичної партії і Радянського уряду колгоспно-радгоспне пасічництво в нашій країні було повністю відновлене. Тепер Радянський Союз щодо кількості бджолиних сімей і рекордних зборів меду займає перше місце в світі.
Мед є не тільки приємним, високопоживним дієтичним продуктом, але завдяки своєму складному хіміко-фізичному складові і лікувальним засобом при ряді захворювань. Мед сприятливо впливає на підвищення опірності
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути», після закриття браузера.