Читати книгу - "Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути"

При готуванні ароматичного сиропу треба враховувати, що бджоли є дуже тонкими дегустаторами запахів, і в зв'язку з цим успіх дресирування залежить від чистоти і якості готування ароматичного сиропу. Установлено, що чим чистіший аромат тих квітів, на які передбачається спрямувати бджіл, тим успішніше проводиться дресирування. В зв'язку з цим сироп найкраще готувати в чистій скляній або емальованій посудині. Готувати ароматичний сироп найкраще так: цукор у кип'ятку розчиняють вдень, квіти настоюють вночі, а рано-вранці, до вильоту бджіл з вулика, дають жителькам «воскового палацу». Кормушки з ароматичним розчином ставлять під стелею у вулику, тобто поверх стільникових рам, як при застосуванні експресного методу добування меду. Винятково добрий ефект дає дресирування, якщо ароматичний сироп давати бджолам протягом усього часу цвітіння цієї культури. Бджоли-трудівниці, прокинувшись рано-вранці, відразу ж прямують до ароматичного сиропу, а потім — до квітучої медоносної рослини, що має цей аромат. Аромат квітучих медоносів є для бджіл свого роду покажчиком дороги, повітряним орієнтиром. Під час польотів від вулика до квітів і назад бджоли самі ніби ароматизують цю повітряну лінію.

Таким чином, дресирування бджіл, виробляючи в бджіл-трудівниць умовний рефлекс, допомагає їм швидше знайти відповідний медонос у полі чи в саду, де одночасно цвіте багато медоносних рослин. Ніби по путівці вони збирають нектар тільки одного, бажаного сорту.

Склад, харчова цінність і калорійність меду

Численні літературні дані показують, що в нашій країні мед з давніх-давен був відомий як чудовий продукт харчування і лікарський засіб. Установлено, що більше половини всієї енергії, вироблюваної в людському організмі, утворюється за рахунок вводжуваних з їжею цукристих речовин.

Цукор за своєю здатністю швидко засвоюватися займає перше місце серед інших продуктів харчування.

У 1893 р. вчений Моссо з допомогою ергографа довів, що цукор значно зменшує почуття фізичної втоми. Дослідник Харлей установив, що коли він з'їдав за день 525 г цукру, то його працездатність підвищувалась на 61—76%.

Спостереження показали, що спортсмени, які вживають цукор, більш витривалі і легше перемагають у змаганнях.

Проте цукор (буряковий, тростинний) і глюкоза[16]засвоюються нашим організмом по-різному. В той час, як глюкоза без усяких перетворень надходить з кишечника в кров (її можна вводити безпосередньо в кров, що широко практикується при багатьох захворюваннях), цукор повинен спочатку підпасти гідролізові — розщепленню (мал. 3).

Гідроліз цукру відбувається тільки в тонких кишках, де під впливом кишкового соку цукор розщеплюється на глюкозу і левульозу, які потім всисаються і надходять у кров ворітної вени. З ворітної вени глюкоза попадає в печінку, звідки течією крові розподіляється по тканинах організму.

Мед являє собою майже чисту глюкозу і левульозу, тому ясно, наскільки він є корисним продуктом харчування. У бджолиний мед, крім глюкози і левульози, входить цілий ряд речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності клітин, тканин і органів.

За даними І. А. Макеєва, В. С. Гулевича, Л. М. Броуде, ферменти є досконалішим і тоншим знаряддям організму, ніж звичайні реакції в руках хіміка. Наприклад, можна викликати гідроліз крохмалю, якщо нагрівати його з водою в запаяних трубках або в автоклаві до температури 170°; той же результат можна одержати і при нижчій температурі, якщо кип'ятити крохмаль з додаванням соляної кислоти, але ще легше це зробити з допомогою птіаліну — ферменту слини. Омилення жиру досягається діянням високої температури (понад 100°) при кип'ятінні його з лугами, тоді як в організмі це здійснюється під впливом ліпази при температурі тіла.

Для ілюстрації активності ферментативного діяння незначних кількостей ферменту досить вказати на пероксидазу, виділену акад. О. М. Бахом з хріну, яка продовжувала діяти навіть у розведенні 1 : 200 000 000.

У бджолиному меду виявлено такі ферменти: діастазу, інвентазу, каталазу, пероксидазу, ліпазу. За вмістом ферментів бджолиний мед займає одне з перших місць серед решти продуктів харчування. Діастаза (або амілаза) засахарює крохмаль і декстрин, інвертаза перетворює буряковий і тростинний цукор у глюкозу і фруктозу, каталаза розкладає перекиси. Деякі дослідники відносять виняткові властивості бджолиного меду за рахунок ферментів, що містяться в ньому.

До складу меду входять також солі кальцію, натрію, калію, магнію, заліза, хлору, фосфору, сірки, йоду, а деякі сорти меду містять навіть радій. Кількість деяких мінеральних солей у меду майже однакова з вмістом їх у сироватці крові людини. В табл. 1 наведено мінеральний склад сироватки крові людини і меду (в процентах).

При спектральному аналізі гречаного і поліфлерного (зібраного з різних квітів) меду, проведеному в лабораторії (керованій Є. С. Пржевальським) Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, встановлено, що мед містить також солі марганцю, кремнію, алюмінію, бору, хрому, міді, літію, нікелю, свинцю, олова, титану, цинку та осмію. Значення мінеральних солей для організму дуже велике. Досліди показали, що тварини при годуванні їх кормом, у якому не було мінеральних солей, хоч були в надмірній кількості білок, вуглеводи, жири і вітаміни — гинули.

Крім того, в меду міститься ряд органічних кислот (яблучна, винна, лимонна, молочна, щавлева), а також білки, вітаміни, дериват хлорофілу, ксантофіл тощо. На думку акад. В. П. Філатова, мед містить і біогенні стимулятори, які підвищують життєдіяльність організму.

У дослідах, проведених у ботанічному саду Львівського державного університету, встановлено, що мед містить ростові речовини (біоси). Гілки, відокремлені від дерева, після обробки водним розчином меду, будучи висаджені в землю, швидко вкорінювалися і нормально росли.

Бджолиний мед є висококалорійним продуктом: в 1 кг меду міститься 3150 кал.[17]

На жаль, бджолиний мед, незважаючи на явні переваги перед рядом інших продуктів харчування (цукор тощо), ще не застосовується належно в сучасній клініці і в лікувально-профілактичних закладах.

Бджолиний мед як дієтичний продукт можна застосовувати одночасно з ліками і з проведенням інших лікувальних заходів.

Мед — продукт харчування з потенціальною лужністю

Для підтримання кислотно-лужної рівноваги в організмі велике значення мають лужні мінеральні солі, що нейтралізують кислоти. До лужних елементів належать: натрій, калій, кальцій, магній, а до кислотних — сірка, фосфор, хлор.

Раціональне і лікувальне харчування будується так, щоб у ньому переважали лужні елементи, бо нагромадження вільних кислот з організмі призводить до фізіологічних розладів, які зменшують його опірність.

Установлено, що продукти харчування є джерелом потенціальної кислотності або потенціальної лужності і залежно від цього відіграють ту чи іншу роль в обміні речовин в організмі.

Призначаючи раціональне і лікувальне харчування, враховується, що м'ясо, риба, яйця, жири, крупи, горіхи і т. д. — продукти переважно з потенціальною кислотністю, навпаки, фрукти, ягоди (крім