Вікторія чекала на Новорічні дива, - так і трапилось… Її дивом – виявився хлопець, якого вона знайшла на лавці… Для Дмитра, - вона була ціллю у парі. Проте її сірі очі та величезне серце, - виявились джек-потом, яке змінило його життя назавжди… Кохання… Щирість… Пристрасть… Ніжність… Казкові емоції… Новорічні сюрпризи… та дива, все це, - вони знайдуть один в одному.

Напевно, в кожної людини є вони. Спогади-вбивці, які змушують страждати. Змушують губитися в здогадах: а чи могло б бути інакше? Що могло б бути, якщо... Дивні люди. Вони люблять копирсатися у власній пам'яті, розбурхувати спогади або ж уявляти можливий розвиток подій. Перебуваючи в реанімацій палаті, єдине що залишається Оксані - зануритись у спогади, адже вона не

Суботній літній вечір змінив моє життя. Ніколи не могла подумати, що один дотик та його усмішка повністю перевернуть мій світ. Але так сталося, що після цього я стала думати про нього. День народження мого хлопця закінчився тим, що я не можу спати, а всередині все перевертається. Спогади повертають до того блондина, який зачарував мене своїми блакитними очима. Проте

Дракони, маги, кракени… Хто ж не мріє потрапити в казку і закохатися у прекрасного принца? Крадійка Лія, яка залишилася сиротою і звикла розраховувати тільки на себе, про казку не мріяла. Вона просто взялася не за те завдання і поцупила не ту магічну річ… А потім .. опинилася у чужому світі. До того ж увірвалася туди дуже ефектно. Прокинулась у ліжку глави

Новорічний бонус до роману "Не моя". Попереджаю - ДУЖЕ НОВОРІЧНО ТА ВІДВЕРТО!))) За допомогу у перекладі щиро дякую Валентині!

Що робити одній вкрай недосвідченій відьмі коли на неї розпочинається справжнє полювання. Да не аби ким, а сильнішими казкового світу - могутнім некромантом, та не менш могутнім драконом. Як викрутитися з пасток які підкидає доля, якщо серце рветься на частки і вже не знаєш де правда, а де жахливий обман. Чи можна довіряти своєму коханню, чи навпаки віддатися поволі

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!