Читати книгу - "Зруйновані мрії, Мелорі Бронд"
- Жанр: Жіночий роман
- Автор: Мелорі Бронд
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я стояла біля вікна і дивилася на місто з висоти. Яке здавалося надійно заховалося від допитливих очей під проливним дощем. Сьогодні з самого ранку погода не на жарт розгнівалася на нас. Сильний дощ лив, як із відра і здавалося не збирається до кінця дня зупинятися. А гуркіт грому з блискавкою розколювали на шматочки затяжне чорне небо. Роблячи його більш суворим і грізним.
Я ще декілька хвилин постояла спостерігаючи за грозою за вікном, а потім сіла до столу, щоб підготуватися, як слід до заняття. До класу постукавши зайшла наша директорка, я відразу піднялася.
— Юлія Володимирівна, я вже майже всіх викладачів повідомила, щоб вони скасували зі своїми учнями на сьогодні всі заняття. Це також стосується і ваших додаткових занять. Погода жахлива нехай діти відразу їдуть додому, а не залишаються на додаткові заняття з вами.
– Добре, Елеонора Андріївна.
– Самі теж можете іти додому, залишатися до вечора немає потреби. Складається враження, що небеса зібрали всі хмари докупи і вирішили їх звільнити від важкої ноші прямо на нас.
– Добре, я тільки дам завдання на вихідні своїм учням і відразу додому. Гарних вам вихідних, Елеонора Андріївна.
– Сподіваюся вони і справді будуть гарними. І вже завтра небо нас порадує теплим сонечком. Бо, якщо не припиниться злива, то вулиці міста геть затопить, та й не тільки вулиці.
Вона вийшла, а я взяла телефон до рук і швидко написала своїм учням у групу, що на сьогодні доведеться скасувати наші заняття, у зв'язку з жахливими погодними умовами. Думаю така новина їх дуже порадує, а не засмутить. Діти ідуть на додаткові заняття з математики тільки тому, що так вирішили їхні батьки, але точно не вони.
Потім відкрила додаток і замовила таксі. Через хвилину прийшла відповідь, що на вільну машину доведеться чекати мінімум пів години у зв'язку з великим напливом клієнтів. Я підтвердила, що згідна почекати на водія таксі, адже вибір в мене все одно був невеликий.
Іти під таким дощем бажання не було, а телефонувати і турбувати чоловіка лишній раз не хотіла. А ще мені потрібно заїхати до супермаркету на закупи. Це теж займе достатньо часу і Роман буде злитися, що доведеться чекати так довго на мене у свій робочий час.
Він працює головним консультантом в одному з відомих великих банків міста і дуже рідко залишає своє робоче місце серед робочого дня. Адже його професійна консультація може знадобитися будь-якому впливовому клієнту, навіть, у таку погоду.
Я взяла аркуш паперу з ручкою і вирішила написати швидко перелік продуктів, які мені потрібно купити у супермаркеті. Сьогодні ще зранку, запланувала приготувати смачну і романтичну вечерю для нас з чоловіком.
Останнім часом ми з Романом якось віддалилися один від одного. Ми мало розмовляємо про нас і наше майбутнє. Він мене майже не торкається, а якщо і доходить до цього, то наше заняття коханням більше нагадує сухий подружній обов'язок. Без ніжних пестощів і шалених поцілунків, які були на початку наших відносин.
Раніше мені було достатньо одного його пристрасного погляду і гарячого поцілунку, щоб я миттю завелася. Перших пів року подружнього життя, ми взагалі на вихідних майже не вилазили з ліжка, ніяк не могли насититися один одним.
А потім проходив рік за роком і наше сімейне життя почало переходити у щоденну рутину. Я і сама не помітила коли все почало змінюватися. Завжди заклопотана роботою, прибиранням, готуванням, сімейним затишком... і так по колу.
В мою голову почали закрадатися думки, що в нього появилася коханка і тому він так віддалився від мене. Одного разу я наважилася в Романа про це прямо запитати. Але він мене обняв, поцілував і сказав, що просто дуже втомлюється останнім часом на роботі. Адже його п'ять місяців тому підвищили з простого консультанта до головного. В його обов'язки входить якнайбільше клієнтів зацікавити і затягнути до їхнього банку. А ще, він сказав, що мої смачні страви не проміняв би на жодну з них і я заспокоїлася.
Готувати я дуже любила, особливо для Романа. Бачити його задоволені очі під час їди було для мене щастям. А найбільше він обожнював мої десерти. Тому я часто його балувала чимось смачненьким. Найбільше на вихідних, тоді я мала вдосталь часу і робила різні смаколики для нього на цілий тиждень.
Написавши список, я склала його і кинула до сумки. На телефон прийшло повідомлення, що таксі саме під'їхало до школи і вже чекає на мене.
Я взяла свої речі, одягнула плащ, закрила кабінет і пішла донизу. Відкривши вхідні двері я кілька секунд намагалася розгледіти через сильний дощ де саме стоїть авто. Побачивши, відкрила парасольку і швидко побігла до неї.
Здавалося пробігла кілька метрів, а ноги встигли добряче промокнути в туфлях. Відчинивши двері машини склала парасольку і намагалася її стряхнути від води, щоб не замочити салон машини.
– Пані, сідайте до машини, а то самі промокнете під дощем, а парасолю поставте на килимок під ноги. Я потім приберу не хвилюйтеся ви так.
Я сіла в салон і зробила, як наказав водій.
– Дякую, а то в мене все одно нічого не виходило, занадто сильний дощ.
Водій таксі завів машину і ми рушили. Двірники ледь встигали прогортати воду з лобового скла.
– Давно такої зливи не було, як сьогодні. На дорогах зараз повно аварій через погану видимість.
– Ви праві, але як кажуть у природи немає поганої погоди. Вона таким чином намагається змити весь бруд після затяжної зими і освіжитися з приходом весни.
– Ви перша хто так позитивно мислить, щодо погоди. Сьогодні тільки і чую від клієнтів, як їх дістала надмірна злива. І я не виняток, ненавиджу таку погоду.
– Знаєте ми всі так часто чимось незадоволені, що не помічаємо здавалося б головних речей навколо нас.
– Мабуть, ви праві, але яке життя такі і ми.
Я більше не стала з ним сперечатися кожен з нас має своє бачення на життя. На щастя, водій зосереджено почав дивитися на дорогу і миттю забув про нашу розмову.
Під'їхавши до супермаркету, я купила все необхідне і поїхала додому. Розрахувалася з водієм таксі, взяла пакети і швидко забігла до нашого під'їзду у піднесеному настрої. Часу в мене вдосталь до вечора і я встигну все зробити до приходу Роми.
Зайшовши в середину я натиснула кнопку ліфта, але він не їхав. Я зробила так кілька раз, але жодного натяку, що він їде не було. Взявши досить важкі пакети я почала підійматися на п'ятий поверх. Насилу дійшла до квартири відкрила її і зайшла в середину. Поставивши пакети в кутку, зачинила двері за собою. Тільки почала знімати з себе туфлі, як почула жіночий сміх з нашої спальні.
Мабуть, моя молодша сестра Яна прийшла без попередження. Як же вона не вчасно вибрала час для відвідин, я не хочу міняти свої плани через неї. Нічого зараз їй все скажу, як є і надіюся вона мене зрозуміє і поїде додому.
Скинувши плащ я тихенько підійшла до нашої спальні. Підняла руку, щоб постукати, але так і заклякла на місці від почутого.
– Ромочка, як довго ми будемо з тобою так нишком зустрічатися. Я хочу, щоб ти належав тільки мені. Набридло тебе ділити з твоєю дружиною і зустрічатися у готелях на короткий час.
Ні, ні цього просто не може бути, я не вірю, що Роман так зі мною підло вчинив, та й ще у нашому ліжку. Тільки не мій Роман, якого я до нестями кохаю і не уявляю свого життя без нього. Мій розум категорично відмовлявся сприймати реальність.
– Ну ти чого моя, солодка карамелька. Невже я мало тебе втішаю дорогими подарунками і ласками в ліжку. А з нею ми давно вже не спимо разом. Після тебе в мене на неї зовсім сил не вистачає, ти всі соки з мене випиваєш моя пристрасна богиня кохання. До того ж вона з кожним днем мені здається стає все товстішою. При одному погляді на неї в мене пропадає всяке бажання. Інша справа ти, тебе я завжди хочу.
Кожне сказане ним слово, як гострий кинджал різали моє серце і душу на шматки. Гіркі сльози з очей покапали на землю. Я приперлася до стіни, прикрила рота рукою, щоб не завити, як поранений звір.
За що? За що він так зі мною жорстоко? - промайнуло в моїй голові.
– Ну добре, ти правий. Твої подарунки того варті, щоб ділити тебе з нею. Ромочка, а ти впевнений, що дружина не повернеться додому, а то з нею зустрітися я не маю жодного бажання.
– Я вже тобі говорив Ірусику, вона в мене правильна, аж до нудоти й своїх учнів точно не залишить. Так, що годинки три в нас ще точно є. Ходи до мене моя, солодка карамелька я знову тебе дуже хочу, ніяк не можу тобою насититися.
– До речі, про солодке я не проти, щоб ти нам приніс щось поїсти котику. Я від шаленого сексу з тобою дуже зголодніла. До того ж ти говорив, що вона в тебе весь час щось смачненьке готує. Ось і принеси нам, а я обіцяю тебе не розчарувати після.
Я більше не витримала їх милого сюсюкання, витерла сльози із грюкотом відчинила двері у нашу спальню. Роман навіть не поворухнувся, а його коханка лиш поспіхом прикрила оголене тіло.
– Що ж ти, Ромочко свою коханку так голодом мориш. А може вам ще шампанського принести, ви кажіть не соромтеся,– з сарказмом прошипіла я і зайшлася істеричним сміхом.
В цей момент я, мабуть, мала вигляд божевільної, але мені було на все вже начхати. Душа настільки боліла від почутого і побаченого, що в цей момент мені хотілося просто померти. Чи зникнути, щоб мого відчаю і болю вони не бачили.
Його коханка швидко піднялася взяла свої речі й поспіхом пішла на вихід. А Рома так і продовжував спокійно сидіти на ліжку. Неначе він король, а ми його піддані.
– І як давно ти водиш своїх повій у нашу квартиру?
– У нашу? Вона моя, якщо ти не забула, мені її подарувала моя баба.
– Нам подарувала, на наше з тобою весілля. Боже про, що я з тобою зараз розмовляю. Романе, як ти міг, так зі мною вчинити? З нами? А головне за що так жорстоко? Та й ще в нашому з тобою ліжку. Невже я заслужила, щоб об мене так ганебно ти витер ноги.
Роман встав і швидко одягнув на себе спортивні штани, футболку. А потім подивився на мене холодним, жорстким поглядом.
– А що ти хочеш почути від мене, що я жалію про свій вчинок? Моя відповідь ні. Ти давно дивилася на себе в дзеркало? Зовсім себе запустила і перестала бути схожою на ту тендітну Юлю в яку я колись закохався. До того ж ти весь час сидиш тільки у своїх каструлях і випічках. А ще, за сім років подружнього життя ти навіть не спромоглася народити мені сина.
Кожне його слово, як зміїна отрута отруювало моє тіло, серце і душу. Сльози з моїх очей не припиняли текти, роблячи мене ще більше жалюгідною в його очах.
– Не смій тільки мене звинувачувати, що у нас і досі немає дітей. Ти жодного разу не захотів поїхати зі мною на обстеження, на відміну від мене.
– А навіщо, якщо я знаю, що зі мною все гаразд. Це в тебе проблеми, Юлю в тебе, а не в мене.
– Ти правий Романе, це в мене проблеми з головою, що закохалася в такого козла, як ти. І розчинилася занадто в тобі, завжди намагалася в першу чергу думати тільки про тебе, щоб догодити в усьому. І сиділа я в каструлях, як ти сказав, заради тебе. А замість, що отримала? Зраду і образи у свою сторону.
– Юля, так живе більшість сімей сьогодні і нічого. Скажу більше, всі чоловіки яких я знаю мають коханок на стороні.Так, що не роби з цього трагедії, а краще візьмися за себе і припини свою істерику. Ти маєш вигляд жалюгідної істерички.
– Я не більшість сімей і закривати очі на твої коханки не збираюся.
– А що ти зробиш? Розлучишся? Не сміши мене, та й куди ти підеш? До своєї матері з вітчимом, в яких і без тебе ще троє дітей в маленькій убогій квартирі. Не дури Юлю, краще приготуй нам щось смачненьке, а я тим часом в душ.
Роман взяв з собою рушник і зник у ванні. А я здавалося задихаюся від його слів і байдужого ставлення до себе. Він мене, навіть не сприймає серйозно, як жінку, а тільки, як домашню прислугу. Невже він думає, що після всього я закрию на все очі і буду йому і далі догоджати в усьому.
Я на ватних ногах, спотикаючись і витираючи сльози вийшла з нашої спальні, в якій і досі був запах сексу його з нею. Знаходитися тут мені було бридко, як і дихати, до мого горла почала підступати нудота.
Одягнула швидко плащ з лоферами у коридорі і пішла на вихід. Зараз мені було байдуже куди, тільки б подальше від нього.
Такою розбитою і спустошеною я себе ще не відчувала жодного разу. Не думала, що душевний біль може бути набагато сильніший за фізичний.
Скільки раз він зі мною так вчинив, а я сліпа і наївна дурепа вірила кожному його слову. Кохала і думала, що це на все життя. А для нього я просто була зручною і судячи з його зухвалої поведінки його все зараз влаштовує. Я буду йому прати і борщі варити, а для плотських утіх він собі буде знаходити красивіших і стрункіших за мене.
За останній рік я набрала десять кілограмів, через гормональні препарати, які я приймала, щоб налагодити менструальний цикл і згодом можливо завагітніти. Але про вагу я тоді не задумувалася, а мріяла про нашого з Романом малюка. Який буде подібний на коханого.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зруйновані мрії, Мелорі Бронд», після закриття браузера.