read-books.club » Романтична еротика » Старший брат подруги, Олена Сашина 📚 - Українською

Читати книгу - "Старший брат подруги, Олена Сашина"

163
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Старший брат подруги" автора Олена Сашина. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Старший брат подруги, Олена Сашина» була написана автором - Олена Сашина, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Романтична еротика".
Поділитися книгою "Старший брат подруги, Олена Сашина" в соціальних мережах: 
БЕЗКОШТОВНО! Ми з Аліною звичайні студентки. Веселі та безтурботні дівчата. Старший брат моєї подруги — статний дорослий чоловік — приділяє мені знаки уваги. Він старший за мене на десять років. Таким не цікаво з дівчатами просто за ручки триматися та ходити в кіно. Піддавшись на його залицяння, я дізнаюся, що таке кохання. Але разом з цим я потрапляю у новий світ — світ криміналу, який знайомить мене з самим Люцифером, втіленням зла, який нікого не шкодує на своєму шляху. З цим демоном я відчуваю біль, страх та неймовірний жах. Чи збережу я кохання? Чи зламає мене Люцифер? Чи залишусь я живою? Зараз розповім… ПРОДИ КОЖЕНЬ ДЕНЬ! Читайте зараз, бо після завершення цієї книги вийде вже наступна!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
Глава 1

Діана 

Довгі гудки у трубці телефону.

— Слухаю.

— Аліна, подруго, ти де? Ти сьогодні забрала мій ноутбук з ремонту?

— Привіт. Звичайно. Все в порядку. Ти же знаєш, завжди можеш на мене покластися.

— Дякую тобі, ти врятувала мене! Через скільки ти будеш?

— Еммм, слухай, Діано, тут така справа... Я сьогодні вирішила залишитись у брата. Приїду завтра.

— Що? Як завтра? Ти же знаєш, у мене випускні іспити за два дні! Мені терміново потрібен мій ноутбук, там усі мої конспекти! — просто кричу в слухавку.

— Вибач, я пам'ятаю про твої іспити. Просто не подумала, щоб завезти ноутбук до нас на квартиру перед тим, як поїхати. Та я й залишатись тут не планувала. Заїхала до брата грошей взяти, а тут друзі його зібралися, от і вмовили мене з ними посидіти.

Аліні пощастило народитися у багатій родині. Та й брат у неї добре заробляв. Їй вчитися було зовсім необов'язково. Оцінки в заліковій книжці самі малювалися, причому хороші. Мене почала розбирати злість на Аліну. Ну як можна так легковажно ставитися до важливих речей? Я дуже люблю свою подругу. Хоч вона і молодша за мене на два курси, ми класно з нею здружилися і коли у мене були труднощі, вона запропонувала переїхати до неї. В неї була своя квартира. (Звичайно ж, батьки купили щойно їхня донька вступила до інституту). Ми з подругою завжди виручали один одного. Ось і сьогодні я не встигала до закриття магазину забрати свій ноутбук з ремонту. Аліна врятувала. Але й підкинула зайвих турбот.

— Гаразд, подруго, — заспокоїлася я. — Кидай мені свою геолокацію, я приїду за ноутбуком на таксі.

— Не гнівайся, Ді! — благаюче прощебетала Аліна. — Кидаю!

Я натиснула червоний кружок, завершуючи розмову. За кілька секунд надійшло повідомлення на месенджер. Геолокація. Серйозно? За межею міста? Туди добиратися дві години! Дві туди та дві назад! Я схопилася за голову. Скільки часу я могла би витратити на підготовку до іспитів, а не на дорогу! Злість на подругу спалахнула з новою силою. Але що вдієш? Викликала таксі…. Час у дорозі тягнувся повільно, а ми все їхали та їхали. Межу міста змінили поля, лісосмуги. У червоних променях сідаючого сонця природа заворожувала своєю красою. Міст з річкою, величезні сосни, по бузково-рожевому небу пролітали дикі птахи. Ніколи тут не була. А ця місцевість чудова! Я люблю тинятися в тиші, далеко від міської суєти, наодинці з собою та своїми думками.

— Приїхали, — з мрійливого стану мене витягнув втомлений голос водія.

Я з подивом розглядала величезний будинок, до якого ми під'їжджали довгою затіненою густою кроною дерев алеєю. Я чула від Аліни, що її брат багатий, але щоби настільки… Вона часто приїжджала до нього за грошима і він ні в чому їй ніколи не відмовляв. Добрий старший брат. Знав би, як псує свою милу сестричку безмежною добротою.

Я набрала номер Аліни. Якось мені зовсім не хотілося заходити в цей шикарний будинок і бачитися з натовпом п'яних “багатиків”. Вирішила швидко забрати ноутбук і поїхати звідси якнайшвидше. В дверях будинку з'явилася Аліна і попрямувала до мого таксі.

— Зачекайте на мене, я на п'ять хвилин,— повідомила я таксисту і вийшла до подруги.

— Діано, пробач мені, — благаюче прошепотіла Аліна, обвивши руками мою шию.

— Аліна, я на тебе дуже серджуся, чесно кажучи, — повідомила я, не приховуючи свого невдоволення. — Ти же знаєш, у мене випускні іспити, це дуже серйозно для мене. Залишилося всього два дні, мені треба готуватися, — продовжувала я розмову на вулиці. — Де мій ноутбук? Я вже і без того витратила багато часу на дорогу до тебе. — Аліна, — гукнув упевнений чоловічий голос. — Запросила б подругу у гості.

Я повернула голову у бік цього владного голосу і побачила у дверях симпатичного хлопця, дорослого хлопця, років тридцяти, не нашого з Аліною віку. Він був із короткою стрижкою й акуратно підстриженою бородою. Дуже статний, накачаний, з широкими плечима, від чого його вузька талія виглядала ще вужче. Справжнісінький бодібілдер. ”А під майкою сто відсотків шість кубиків преса”,— подумала я, але мої фантазії обірвав голос Аліни.

— Зайдеш на чашку чаю? — спитала вона.— Ну хоч на п'ять хвилин! Відпочинеш з дороги.

— Ну хіба що на п'ять хвилин, — відповіла я, сама дивуючись тому, що несу. Не було в мене тих п'яти хвилин, мені треба було їхати. Але щось тягло мене до цього будинку.

— А це мій старший брат Гліб,— випалила Аліна, підвівши мене до вхідних дверей.

"А йому підходить це ім'я", — подумала я. — "Таке ж серйозне як і він сам".

— Діана, дуже приємно, — представилася я тихим голосом. Гліб простяг мені руку привітатися. Блін, це мені здалося так недоречно, занадто по-діловому. Ми з однолітками так ніколи не віталися. Але що мені лишалося робити? Не відреагувати було б не чемно і я несміливо простягла руку у відповідь, мило посміхаючись. Гліб довго дивився мені в очі, ніби намагаючись проникнути в мою душу і дізнатися всі її таємниці. На його обличчі була легка посмішка. Він довго не випускав мою руку зі своєї величезної та гарячої долоні. Поруч з хлопцем я відчула себе дуже тендітною та мініатюрною. Мені стало трохи ніяково. Я висмикнула свою руку і пройшла до будинку.

— Аліна розповідала що в неї є старший брат, але я не думала, що настільки старший, — ляпнула, не подумавши, і тут же прикусила язика, мило посміхнувшись.

— У нас з братом різниця в дванадцять років, — відповіла Аліна, помітивши моє збентеження. — А між вами — десять, — для чогось додала вона.

— Мені тридцять два,— відповів Гліб, з усмішкою на обличчі.— І не такий вже я старий. Я… досвідчений, — посміхнувся хлопець і в його очах блиснули вогники. ”Досвідчений? Що він має на увазі? — закрутилися думки в голові. — Це напевно такі приколи в цьому віці, своєрідні. Тобто коли мені буде тридцять два, мені треба відповідати на питання про вік що я досвідчена?! Досвідчена жінка…” Я подумки посміхнулася. І тут до мене дійшло, що він мав на увазі. Від цього жарту я зніяковіла ще більше.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старший брат подруги, Олена Сашина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Старший брат подруги, Олена Сашина"