Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Любі читачі!
Вітаю вас у моєму першому романі на Букнеті! Дуже сподіваюся на вашу підримку! Історія буде дуже гарячою та чуттєвою!

Я зовсім оголена.

На очах чорна пов'язка, але вона не все приховує, дещо видно.

Шкіра горить від льоду дорогоцінного намиста, що знаходиться на моїй шиї. Від браслетів на зап'ястях та щиколотці – теж.

Клієнт не полюбляє, коли жінка одягнена.

Клієнт полюбляє коштовності та оголене тіло.

Тому варто було тільки мені прийти в клуб, як одразу відвели до душу, а потім відібрали увесь одяг, але... принесли в оксамитовому футлярі коштовності.

– Вдягнеш це. Він хоче тебе саме так.

Я завмираю, не можучи відвести погляду від веселки діамантів у платині, що переливаються всіма кольорами, і відчуваючи, як горять щоки від сорому та приниження.

Чого ти хотіла, Поліно? Він стільки заплатив, щоб купити твою цноту.

Ти сама підписала договір, сама погодилася продати себе на всю ніч тому, хто поставить ціну вище. І начхати всім, що гроші потрібні для лікування маленького племінника. Потрібно терміново, інакше…

Я шумно видихнула. Це лише ніч. Потім можна забути про все, забрати гроші та стерти з пам'яті як кошмарний сон.

Тут пахне чимось дуже солодким, ваніллю та чимось ще, від чого йде голова кругом. Я знаю, що тут панує напівтемрява. Запалені свічки та камін. Під ногами щось м'яке: чи то килим, чи шкура якогось звіра.

Я насилу тримаю себе в руках, сподіваючись, що збоку не видно, як мене б'є тремтіння. Мені страшно. Який він? Що робитиме? Я чудово розумію, що прикраси – всього лише забаганка розпещеного багатія. Якщо він може купити собі дівчинку для розваг за таку суму. Можливо, він збоченець? Садист?

Знову вдих і спроба заспокоїти серце, що б'ється. Все ж таки я щось зовсім не про те думаю.

Двері відчиняються.

Тілом пробігає тремтіння. Мимоволі прикриваю груди руками. І відразу чекаю різкого оклику і грубості, щоб не сміла закривати «товар». Але... Він мовчить. Мовчить і дивиться.

Двері ледве чутно зачиняються.

Мені здається, що в аромат ванілі вплітається щось більш важке. Лимон та тютюн.

Відчуваю його погляд. Голодний. Жадібний. Він безсоромно ковзає по мені від верхівки з білявими локонами до кінчиків пальців.

Мене вивчають, дивляться, як на видобуток, за яким стільки часу ганялися, а тепер, нарешті, змогли спіймати та укласти у клітку. Намагаюся відмахнутися від дурних думок. Це все страх та моя фантазія. Ніхто за мною не ганявся й не стежив.

Тільки чому все одне я почуваюся здобиччю в кігтях тигра?

– На коліна, – каже він хрипким, що пробирає наскрізь голосом, не відводячи погляду.

Цей погляд я відчуваю… фізично.

Голос чарує, незважаючи на ситуацію, в якій я опинилася. Якби мене не купили, та я не стояла, намагаючись не показувати свої страх та сором, то все могло бути інакше. Голос зачаровує, так. Оксамитовий баритон, казковий тембр, який може зробити красенем будь-якого чоловіка.

– Мені треба повторити двічі? – В голосі з'являються сталеві нотки.

Мені стає страшно.

Я поспішаю виконати його вказівку. Намагаюся обережніше, щоб випадково не впасти поспіхом – ото буде ганьба.

«Не думай, не думай, не думай, – стукає в голові лише одна думка. – Це лише частина того, що він купив. Він має право на все.

– Розумниця яка ти, дівчинко. Люблю слухняних, – каже він. – Адже ти ж знаєш, що я робитиму з тобою все, що захочу? Все, що тільки спаде мені на думку?