read-books.club » Фентезі » Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Відлуння тиші" автора Анна Ліє Кейн. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн» була написана автором - Анна Ліє Кейн, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн" в соціальних мережах: 
Я вирішила змінити своє життя. Потяг, кордон, нова країна. Впевнена, що зможу влаштуватися на новому місці, адже я звикла тікати та знаю майже всі мови континенту. Та чи не було помилкою погодитися на зустріч з ректором найкращої академії Ізаріди? Він красень, але я більше не наважусь на відносини з чоловіком! Хоча чому я переймаюся саме про це, адже я опинилася в дивному старовинному особняку, стіни якого точно приховують якусь страшну таємницю.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 63
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Літнє сонце Шедана зацікавлено заглядало у вікна шикарного ректорського кабінету, його промені ковзали по стільниці з темного дерева, падали на стоси аркушів, торкалися бордової шкіри крісел. У повітрі відчувався запах чоловічого парфуму з нотками дубового моху та вербени. З вікна відкривався чудовий краєвид на легендарне місто Семи вітрів, саме серце Ізаріди.

Я часто чула, що в Шедан треба їхати навесні, ніби цієї пори року він особливо прекрасний. Можливо, якщо я зможу влаштуватися в Ізаріді, то побачу красу, про яку раніше стільки чула. Хоча, правду кажучи, мене столиця вразила і в перший день. Навіть зараз важко було відірвати очі від вікна і дивитися на чоловіка, що сидить у кріслі навпроти. Погляд раз у раз зісковзував зі світловолосої голови й дорогого костюма ректора кращої магічної академії Ізаріди, і намагався розглянути архітектуру міста.

- Раніше ви ніколи не викладали? - Загір ат Руа відірвався від вивчення моїх документів і спрямував на мене погляд блакитних очей. Зірки, що відбивалися в яскравих райдужках, трохи збивали з думок, але я змогла швидко відповісти:

- Ні, але маю кваліфікацію. В Арнолі я навчалася при монастирі Святої Тасинії, до обов'язкової програми входило навчання методології та роботи з дітьми.

Ректор кивнув головою і знову опустив очі в папери. Він лише трохи скривився, почувши назву однієї з релігій моєї рідної країни. Я б і сама скривилася, якби не народилася в сім'ї, що належить до цієї секти. Тасиніни дуже консервативні, вони заперечують прогрес, жінки в таких сім'ях не повинні працювати, до їх обов'язків входить народжувати дітей, вести натуральне господарство та слухатися чоловіка. Ще однією їх особливістю була зневага до демонів. Тому не втрималася від уточнення:

- Після закінчення жіночого ліцею, я пішла з громади.

Містер ат Руа знову кивнув, ніби це не мало ніякого значення. Потім відклав папери й глянув на мене вже пильніше.

- Чому ви вирішили переїхати до Ізаріди, місіс Лурі?

Я готувалася до цього питання з того моменту, як поїзд перетнув кордон Арноли. Мені здавалося, що я зможу на одному подиху вимовити заготовлену фразу, але під поглядом блакитних очей по спині пройшов холодок, а легені наче розперло.

- Потрібно було змінити "картинку", - впевнена, що моя посмішка вийшла натягнутою та фальшивою, але я не дозволила собі опустити погляд. - Після розлучення із чоловіком.

- Розлучення? - брови Загіра різко піднялися, а погляд став настороженим. Він оглянув мене, чіпляючись поглядом за високий комір і довгі рукави блузки, ніби щось шукав.

Що ж, марно. Ось так, з першого погляду він не зміг би побачити причину, з якої ми розлучилися. Але всередині несподівано стало гидко. Навіть з'явилося бажання підвестися і вийти в той же момент. І чому цей демон не міг просто проігнорувати факт мого розлучення?

- Так, ми розлучилися два тижні тому. Мені здавалося, що для влаштування на роботу ці документи не потрібні.

Продовжила дивитися на ректора із викликом. Він повернув погляд до мого обличчя. Блискітки в демонічних очах закрутилися швидше.

Раніше мені мало доводилося спілкуватися з демонами, і спочатку я дуже переживала, навіть боялася йти в Голданарі, але цей чоловік зовсім не викликав страху. На перший погляд, він взагалі мало чим відрізнявся від людини. Хоча, варто було визнати, що він красень, але зараз мене це зовсім не чіпляло.

- У вас немає жодних проблем із колишнім чоловіком? - голос демона став тихіше.

Хвилину я здивовано розглядала його, зовсім не розуміючи, про що він говорить, а потім відповіла сухо:

- Містер ат Руа, мені здається, що це особисте. Ми розлучилися остаточно, якщо вас це цікавить. У мого чоловіка нова сім'я, ділити нам нема чого. Тим більше, що я переїхала до іншої країни. Ми можемо повернутись до обговорення моїх професійних якостей?

- Вибачте, - демон відкинувся на спинку крісла, прикрив очі й потер пальцями перенісся. - Просто ви нагадали мені одну знайому.

Почувши це, відвернулася. Удала, що мене дуже зацікавив знерухомлений камертон на тумбі. Не вистачало мені ще нагадувати майбутньому роботодавцю якусь його минулу коханку!

У кабінеті я почувала себе незатишно. Можливо, це пов'язано з тим, що лише позавчора я зійшла з поїзда на шумному вокзалі Шедана. Можливо, через те, що складне розлучення залишило шрами на серці. А може мені просто не подобалася найкраща академія Ізаріди. Але мені потрібні гроші та робота. Я маю затриматися тут, поринути в нове життя, де ніхто й ніколи не дізнається про ту тишу, яку я ношу в собі.

- В Арнолі у мене було своє невелике агентство, - сказала, бажаючи заповнити тишу навколишню. - Я допомагала людям заповнювати документи, влаштовуватись на роботи та підшукувати житло в інших країнах. І навпаки – переїжджати до Арноли. Тому я маю досвід управління невеликим колективом. Я вільно говорю і пишу дев'ятьма мовами, ще чотирма можу читати. Також розумію письмена трьох мертвих мов.

- Так, саме це мене цікавить, - підтвердив Загір. Він вирівнявся, впер лікті в стільницю і перейшов до справи: - Місіс Лурі, зараз у Голданарі немає відкритих вакансій.

Мені захотілося завити, закотити очі й просто вийти, не прощаючись. Навіщо мені тоді призначили зустріч, якщо не збиралися давати роботу? Та ще й у такому поспіху.

- Але у мене є для вас завдання, - продовжив демон, випереджаючи моє обурення. – Це разова робота, але за неї дуже добре заплатять.

Напевно, мої очі стали схожими на дві монетки. Разова робота для дівчини, за яку добре заплатять? Мені здалося, чи мене не за ту прийняли? Загір на мить завмер, дивлячись на мене, а потім підняв руки, показавши мені відкриті долоні:

- Здається, ви мене неправильно зрозуміли! Потрібні ваші здібності лінгвіста. У мого знайомого виникли проблеми з перекладом деяких текстів. Усі викладачі моєї академії сказали, що не можуть упоратися. Тому я шукаю спеціаліста, який спробує допомогти. Тексти, які потребують перекладу, знаходяться у заміському будинку. Оплата за день – десять рессо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн"