— От і зустрілися, колючко. Хто б міг подумати? — Не смій нічого казати, — Софія сміливо дивилася на нього. — Не хочеш, щоб хтось знав про нашу маленьку пригоду? — Це особисте. — Отже, Софія? — на привабливому чоловічому обличчі з’явилася посмішка, яка запалила блакитні очі теплими іскрами. — Занадто офіційно. Треба щось м’якше, ніжніше… Наприклад, Соня. — Дай

Безкоштовно — Я пропоную контракт на дванадцять місяців, і ця пропозиція найкраща з усіх, що тобі робили чоловіки. — Чому саме я? Ті жінки у приймальні більше підходять вам для відвідувань світських раутів та благодійних вечорів. — Вони не такі розумні, податливі та безкорисливі, як ти. Кожна з них мітить у моє ліжко. Але я сам вирішую з ким, де та коли. І мені не

Олівер Крайс один із найпопулярніших учасників незаконних перегонів, а Хлоя Діксі дочка місцевого шерифа, який роками намагається притягти до відповідальності порушників порядку. Цього разу перегони відбулися на набережній рідного міста Хлої. Найкраща подруга Пенелопа - заклятий фанат екстремальних видів спорту і приводить Хлою на набережну. Олівер відмовляється

Випадковостей не існує, твердила я поки не зустріла Руслана. Впевненого, гарного, розумного, багатого, мрія кожної дівчини. Він завжди отримува все, що хотів та кого хотів. Цього разу він захотів мене. Але що між нами почуття чи чергова гра ? Якщо це все - таки гра, то я не програю йому! - Ти багато собі дозволяєш? – ціджу. - А я так не думаю? - Тож подумай! - Собі

–І як давно ти водиш своїх повій у нашу квартиру? –А що ти хочеш почути від мене, що я жалію про свій вчинок? Моя відповідь - ні. Ти давно дивилася на себе в дзеркало? Зовсім себе запустила і перестала бути схожою на ту тендітну Юлю в яку я колись закохався. До того ж, ти весь час сидиш тільки у своїх каструлях і випічках. А ще, за сім років подружнього життя ти

– Сьогодні ж розірвеш заручини з нареченою і зробиш пропозицію моїй племінниці. – Жартуєте? Ми з Уляною розлучилися місяць тому. Я виконав свою частину договору, у вас не має бути жодних претензій. – Невдячне щеня. Уля вагітна від тебе. Якщо відмовишся одружитися, то відберу все, що дав. Зроблю голим та босим. – Я не люблю вашу племінницю і ніколи не любив. – Це мене

Мілана - палка шатенка з перчинкою, цього року закінчила економічний університет. Щоб вдало використати, свої набутті знання, тато пропонує їй влаштуватись в одну із найвпливовіших компаній країни, для цього він усіма силами, намагався дістати для своєї донечки, місце для роботи. Але хто ж знав, що невдале знайомство з самовпевненим заступником архітектурної

– Не йди, будь ласка, я маю дещо тобі сказати… – Боже, Віталіно, ти серйозно? – Він посміхається. Я майже не впізнаю свого чоловіка. Свого дбайливого, люблячого… Чоловіка. – Це важливо! – Ти бачила її. Ти знаєш правду. – Він киває своїм словам. – Мені набридло ховати її. – Будь ласка, вислухай мене… – І що ти скажеш? – я здригаюся від його голосу. – Що любиш мене? Я

Найнеочікуваніший наші рішення можуть принести для нас неочікуване щастя. Так собі подумав і Мет, коли вирішив викрасти дівчину з невдалого побачення, яке відбувалось перед його очима. Чи принесе Міла для нього щастя і як довго Мет буде за нього боротися? Найнеочікуваніші наші рішення можуть привести і до наслідків, за які тільки ми несемо пряму відповідальність.

Вона кохала його безмежно. Він не бачив свого життя без неї, але через ревнощі боляче образив. Чи зможе вона його пробачити? Чи варте кохання того, щоб забути образу?