Подружжя магів зі столиці прибуває до Вінгара, аби знайти вбивцю нічим непримітного Митка Кельна. Батько жертви звинувачує в усьому демонів із безодні, однак виявляється, що справа Митка пов’язана з убивством, яке сталося п’ятнадцять років тому.

Мене звуть Саманта, і в моїх венах тече кров перевертнів-драконів. А мій вітчим їх люто ненавидить. Точніше, ненавидів до того часу, поки не дізнався, скільки на чорному ринку платили за луску та кров дракона. Потрапивши в Академію, де він усім заправляє, у мене майже немає шансів, аби контролювати свою іншу сутність і не дозволити йому використати моє тіло для

«Мій дім — моя фортеця», — скільки разів я чула цю дурню. Моя рідна домівка була наповнена злом. Воно поселилось у стінах, сиділо за нашим столом, пошепки повторювало, що я тут назавжди. Не виберусь... Утім, я змогла втекти й спробувати на смак справжнє життя без страху та болю. Однак зло не відпускає. Воно знайшло мене навіть в академії, за темними стінами якої