Відколи у Веренорії оселився ще один маг, Мірабеллі немає спокою. Клятий відьмак переманює до себе її постійних клієнтів, від чого молода відьма заледве зводить кінці з кінцями. В один момент життя Мірабелли руйнується вщент, коли по допомогу до неї звертається дивна дівчина. Рішення продати їй отруту призводить до негативних наслідків. Від власних зіллів свідомість

Подружжя магів зі столиці прибуває до Вінгара, аби знайти вбивцю нічим непримітного Митка Кельна. Батько жертви звинувачує в усьому демонів із безодні, однак виявляється, що справа Митка пов’язана з убивством, яке сталося п’ятнадцять років тому.

Мене звуть Саманта, і в моїх венах тече кров перевертнів-драконів. А мій вітчим їх люто ненавидить. Точніше, ненавидів до того часу, поки не дізнався, скільки на чорному ринку платили за луску та кров дракона. Потрапивши в Академію, де він усім заправляє, у мене майже немає шансів, аби контролювати свою іншу сутність і не дозволити йому використати моє тіло для

«Мій дім — моя фортеця», — скільки разів я чула цю дурню. Моя рідна домівка була наповнена злом. Воно поселилось у стінах, сиділо за нашим столом, пошепки повторювало, що я тут назавжди. Не виберусь... Утім, я змогла втекти й спробувати на смак справжнє життя без страху та болю. Однак зло не відпускає. Воно знайшло мене навіть в академії, за темними стінами якої