“Злоначинающих спини…” – вірш Тараса Григоровича Шевченко.

“Тарасова ніч” — історична поема Тараса Шевченка, перший з творів, у якому він звернувся до поетичного осмислення історичного минулого України. У поемі з великою силою висловлене народне розуміння минулого як героїчної доби козацької вольниці, що сприймалась як протиставлення кріпосницькому гнітові сучасної поетові України.

“Катери́на” — поема Тараса Шевченка, написана в Петербурзі наприкінці 1838 — на початку 1839 років, присвячена Василю Жуковському у пам’ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.

“У нашім раї на землі” — вірш Тараса Шевченка, основним мотивом якого є трагедія жінки-матері в умовах соціального і національного гніту.

«До Основ’яненка» — послання, яке написав Тарас Шевченко у 1839 році до Григорія Квітки-Основ’яненка.

«На́ймичка» — соціально-побутова поема видатного українського поета Тараса Шевченка. Датується за автографом: 3 листопада 1845 р., Переяслав.

“Ісаія. Глава 35” — вірш Тараса Шевченка, написаний 25.03.1859 в Петербурзі, інтерпретація біблійного пророцтва для створення гімну вільним людям на вільній землі.

«Сон» («У всякого своя доля…») — поема Тараса Шевченка, ліричний памфлет, перший у його творчості і в новій українській літературі твір сатири спрямованої проти соціального й національного гніту, проти тодішнього соціально-політичного ладу ― самодержавства, кріпосництва, церкви, проти «рабської покірливості мас» і «національної зради верхівки українського

“Росли укупочці, зросли” — вірш Тараса Шевченка, у якому втілено як особисту мрію поета про родинний затишок, так і загальнолюдський етичний ідеал любові, добра і краси людських взаємин.

“Ой три шляхи широкії” — вірш Тараса Шевченка, у якому втілено психологічно близькі поетові мотиви розлуки з рідним краєм. Вірш написаний між 17 квітня і 19 травня 1847 року в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства в казематі «Третього відділу».