— Чому… навіщо ти це робиш? — через силу спитала я. Він натягнув джинси, озирнувся у пошуках футболки. Та валялася біля моїх ніг, і я насилу придушила бажання одразу дбайливо підняти її, ніби слуга. Занадто багато честі для цього безсовісного ідіота. Григорій знайшов поглядом футболку, підійшов до мене впритул. — З чого ти вирішила, що мені цікаво перед тобою

- Ми приречені! — сумно зойкнула наша староста, влетівши в переповнену аудиторію за хвилину до дзвінка. - Ректор Роут отримав його! Чорний конверт! Так Так! Той самий!

До нашого села їде дракон! Не з власної волі, звичайно, а на заслання, і всього на місяць. Але всі мешканці Лоханок сподіваються використати цей час з користю. Городничий хоче видати за дракона доньку, наш місцевий співак – знайти в його обличчі спонсора для зльоту кар'єри, а я… А мені конче треба, щоб дракон залишився в Лоханках назавжди.

Маленькі пакості від адептки. Нотатки. Буде весело