Оригінальний текст, на основі якого згодом було написано романи „Все Грани Мира“ та „Грани Нижнего Мира“ (російською мовою). Перші дев’ять розділів майже цілком збігаються з відповідними розділами роману „Все Грани Мира“, а десятий — з кінцівкою роману „Грани Нижнего Мира“. Українскою мовою опубліковано у видавництві Джерела М за назвою „Сутінки Великих".

Випускник космічного коледжу Александр — син адмірала Бруно Шнайдера, який сімнадцять років тому організував спробу державного перевороту на планеті Октавія й сам загинув під час збройного заколоту. Через батька молодий пілот не може навіть мріяти про військову кар’єру; також для нього не знайшлося місця на цивільних міжзоряних кораблях. Проте, завдяки своїм

...Історична фантастика? Фантастична історія?.. Мабуть, і те й інше. Книга написана як цілком традиційний авантюрно-історичний роман з усіма його неодмінними атрибутами — динамічним, закрученим сюжетом, придворними і політичними інтригами, сценами битв і турнірів, ретельним зображенням історичного тла подій, побуту та звичаїв епохи, складними, часом заплутаними і

Ейрін вер Келлах була звичайнісінькою принцесою, яких на світі багато. До того ж королівство, де править її батько, геть маленьке й незначне; власне, воно лише нещодавно стало королівством, а доти було пересічним князівством. Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно,

Щасливо уникнувши пастки чорних чаклунів, юна відьма Ейрін прибула на Тір Мінеган, де під наглядом досвідчених сестер-наставниць стала навчатися маґії й розвивати силу своєї Іскри. Проте Китрайл не відмовився від наміру заволодіти Первісною: він вводить у гру свого найціннішого аґента — чаклунку, що вже багато років працює на відьом і тішиться їхньою цілковитою

Природа не стоїть на місці, і людина, яка вона є, ще не вінець її творіння. Якось еволюція здійснила черговий стрибок і породила людей, спроможних керувати фундаментальними силами світобудови. Цих людей у народі називали чаклунами, їх не любили й боялись, а церква та владоможці вбачали в них загрозу своєму пануванню. Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, які