Доброго ранку, Мирослав Антонович - ледь чутно промовила я, це було не очікувано. -Доброго, Катерино - він навіть мені усміхнувся, це щось. - чому ж ви мокнете? - Парасольки немає - пожала плечима я. - а я так старалася над укладка - я сумно зітхнула, та поглянула на свої локони, яких вже не було. І на що я надіялася. -Не переймайтеся, ви й так дуже красива - я