Мені скоро двадцять сім. Мама з татом вже дістали мене питаннями – Де мій наречений? Коли чекати весілля? Коли потішиш онуками? Вони не розуміють, що для мене важлива лише кар'єра. Але для того аби батьки відчепилися, я вирішилася на безглуздий вчинок. Запропоную комусь стати моїм нареченим на місяць. Як на мене - чудова ідея! Та що як між нами виникнуть почуття? Але

Я - звичайна дівчина з Києва, яка веде досить примітивний образ життя. Робота – дім – зустрічі з подругами «за чашечкою кави», і так по колу. Він – доволі привабливий чоловік, бізнесмен, у якого було сотні прихильниць і лише варто було йому на когось глянути, як дівчата вже уявляли собі їхнє спільне життя до самої старості. Чи може у нас бути щось спільне? Певно –