«Тіні забутих предків» — повість українського письменника Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині в 1911 році. У творі розповідається про кохання гуцулів Івана й Марічки з ворогуючих родів, що трагічно завершується для обох. У повісті яскраво передано гуцульські побут і життя з елементами фольклору.

“Всякому місту — звичай і права…” – вірш Григорія Сковороди, який війшов до збірки “Сад божествених пісень”.

“Солодкий світ!..” – вірш Максима Рильського.

“Жовтень жовті жолуді” — вірш Анатолія Мойсієнко.

Тонкий ліризм, відточеність форм, драматичне чуття митця в поєднанні з глибоким ідейним звучанням – все це робить поезію Вороного справжнім шедевром світової літератури.

Іван Карпенко-Карий – відомий український прозаїк, драматург та письменник, іменем якого названий найкращий ВУЗ для виховання молодих акторів в Україні. Багато п’єс та постановок на сцені театру поставили саме по текстах цього відомого автора. Читати скорочено вірш «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого можна у нашій віртуальній бібліотеці. У цьому творі розповідається

“Із янголом на плечі” — вірш Івана Малковича.

«Давня казка» — поема української поетеси Лесі Українки; написана в 1893 році.

Поезії «Гімн» та «Сікстинська Мадонна» Івана Франка — твори, в одному з яких ліричний герой постає борцем, а в іншому — шанувальником високого мистецтва. Дух вічного революціонера здолає усе заради волі, думки і науки, які нестимуть людям світло. Краса Сікстинської Мадонни не може підлягати сумнівам, адже її зображення — це відбиток вічності на полотні.

“Письменники” – оповідання Остапа Вишні.