Новели Василя Стефаника правомірно відносять до українського експресіонізму. Вони вражають своєю правдивістю, соціальною гостротою і надзвичайним психологізмом. Тяжка доля простих селян, тема матері і дитини, проблема самотньої старості і злиднів зображуються в новелах письменника тонко і зворушливо. «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина», — так описав свої

«Зелена Євангелія» — вірш українського поета Богдана-Ігоря Антонича, що війшов до четвертої збірки поезій, яка вийшла друком вже після смерті автора у 1938 році.

«Пурпурові вітрила» (рос. «Алые паруса») — повість-феєрія російського письменника Олександра Гріна про віру в диво і всеперемагаючу, піднесену мрію, написана в 1916–1922 роках. Феєрія починається історією про дівчинку Ассоль, яка втратила матір, коли мала всього вісім місяців. Ассоль жила в селі Каперна зі своїм батьком — моряком Лонгреном. Батько, людина замкнута і

«Водогра́й» — пісня Володимира Івасюка, яка стала однією з найвідоміших українських пісень у світі. Володимир Івасюк її написав 1970 року у 21-річному віці, ще коли він був студентом Чернівецького медичного інституту.

«Книги в червоній палітурці» — вірш М. Цвєтаєвої з її дебютної збірки «Вечірній альбом» 1910 року, написаної у формі щоденника.

«Пісня над піснями» — один із найвизначніших творів шолом-алейхема, єврейського письменника, драматурга, одного з основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш.

“Матінка Кураж та її діти” – п’єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта, що має підзаголовок «Хроніка часів Тридцятилітньої війни»; написана в 1938-1939 роках і є одним з найяскравіших втілень теорії «епічного театру».

«Фах» — науково-фантастична повість американського письменника Айзека Азімова, вперше опублікована у липні 1957 року в журналі «Astounding Science Fiction». Увійшла до збірки «Дев’ять завтра» 1959.

«Ви знаєте, як липа шелестить?» — вірш українського поета Павла Тичини.

Вірш “Арфами, арфами…” написаний Павлом Тичиной у 1914 році.