Горить свіча" — твір багатогранний, присвячений історичним подіям 1240 року, падінню Києва під ударами Батиєвих полчищ, руйнуванню Південної Русі. В. Малик, докладно вивчивши історичні джерела, використавши фактичний матеріал Київського, Галицько-Волинського літописів, "Повісті про руйнування Рязані Батиєм", "Сказання про убієння в орді Михайла

1.0 - создание файла

«Пригоди бравого вояки Швейка під час світової війни» — незакінченний сатиричний роман чеського письменника Ярослава Гашека. Вперше Швейк з’являється в збірці оповідань Гашека «Бравий вояка Швейк та інші дивовижні історії», яка вийшла в 1912 році. Знову до того ж героя Гашек звернувся через п’ять років: в червні 1917 року в Києві вийшла повість «Бравий вояка Швейк в

Можливо, ви їх зустрічали…Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку.Тих, хто, ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе.Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у

Ніхто не хоче помирати. Німецький солдат Гребер не виключення. В нього теж був обов язок перед країною, перед батьками. Звсіно він розумів, що став лише заручником долі, лише клаптиком світла, лише миттю. І цією миттю він скористався під час відпустки. Проте вона було не довгою...

Культовий роман Х.С. Томпсона, вершина його творчості як гонзо-журналіста та письменника й асоціального елемента. Змальовуючи божевільні пригоди головних героїв - ЛСД-шних фріків Рауля Дюка та Доктора Гонзо - у самому серці прогнилої з середини Американської Мрії - легендарному Лас-Вегасі, Хант отримав репутацію небезпечного психопатичного нарко-татуся божевільної,

В томі вміщено першу частину другої книги роману «Сестри Річинські», де розповідається про дальшу долю сестер після смерті батька, котрі самі тепер шукають свого місця в житті. Старші — Катерина й Зоня — примикають до панівних верств суспільства, молодші — Неля, Оля й Слава, — долаючи передсуди свого класу, тяжіють до прогресивної, радикально настроєної молоді.

«Блакитний роман» нагадує візіонерську сповідь наркомана, а іноді автор постає відсторонено, наче випадковий свідок глобальної катастрофи. До речі, у двадцятих точилися запальні літературні дискусії, чим вважати «Блакитний роман» — прозою чи поезією. Сучасники називали Михайличенка «чорним Вітменом», «параноїдальним маніяком» і «божевільним автором Заповіту Смерти».