Матвій та Катерина - двоє закоханих людей. які шукають себе і один одного. Вони створюють сім'ю і народжують дітей, але попри усі виклики головні герої відчувають, що Бог кличе до чогось більшого. Матвій вирішує поступати в семінарію і служити Господу. Катерина всіляко переконує чоловіка цього не робити, бо в них багато боргів і вона не готова. Але вирішує підтримати

Зима. Мороз скував землю. Сніг падає повільно, мов прикриття для людського болю. Україна в крові й надії. Роки війни, боротьби, втрат. Але душа не здається.

отсутствует

Коротке оповідання, сповнене осіннього смутку. Втрачати тих, кого ми любимо завжди боляче.

♥️♥️♥️

Вона гралася ним, насолоджуючись своєю владою. Він божеволів від дикої пристрасті та первісного бажання. Обоє навіть не здогадувалися чим це для них скінчиться.

Три роки тому він залишився сам. Та замість дитбудинку — потрапив до семінарії. Волонтери назвали це шансом. Його прийняли. Дали нове ім’я. Новий розпорядок. Але зламана психіка не лікується режимом. Від втрати батьків душа так і не оговталась. Він навчився мовчати та лікував серце тишею. Поки йому не написали листа — першого за три роки. Ще зовсім молодий священик

У велетенському мегаполісі, де хмарочоси торкаються неба, а буденність затягує в рутину, одна жінка живе тихим, майже невидимим життям. Але все змінюється, коли серед сірих вулиць її погляд зупиняється на несподіваній деталі яскраво-зеленій кульці. Що ж може пробудити в людині бажання не просто існувати, а по-справжньому жити? Ця історія про невеличкі відкриття, які

Якось вночі, Сергій, що Ганнусин поріг оббивав, поки чоботи не стер, вирішив на побачення залізти, через балкон... Але про нічного дежурного він не знав.

У цьому творі розповідається про внутрішній конфлікт юнака, чиє серце розірване війною. Спогади про мирне дитинство і рідну землю стикаються з реальністю війни та руїн. Герой намагається знайти відповіді на питання, які мучать його душу, і розуміє, що єдине, чого він бажає, — це припинення безумства війни та відновлення миру. Твір про глибокий біль втрати, про надію,