"Моя ненька — рідна Україна" — це поетична подорож серцем крізь усі обласні центри нашої держави. У кожному вірші — щира любов до Батьківщини, її міст, людей, історії та краси. Ця збірка — як голос душі, що співає про Україну з ніжністю, болем, гордістю та надією. Тут ви знайдете не просто поезію — тут живе наша земля, у римах і ритмах пульсує її дух.

Це історія про козака, що шість років навчався у мовчазного старця Сави, аби стати характерником. Але останній крок — здобути силу відьми. Відьма яка колись жила серед людей, а потім оселилася в лісі, несе на село порчу і смерть. Мандрівка крізь темні ліси, нічні напади вовків, боротьба зі страхом і самим собою веде його до давньої хижі, де чекає останнє

«Чи то печаль, чи то надія?» — це поезія, що балансує між сутінками втрат і проблисками сподівань. Вітер несе забуті легенди, зорі шепочуть про давні голоси, а степ розповідає історію, що закарбована в крові землі. Кожен рядок — це відлуння часу, що змушує замислитися: чи ми приречені на мовчання, чи все ж здатні зберегти світло серед мороку?

Як жили українські митці та люди в СРСР? Може, краще сказати — виживали?

Як жили українські митці та люди в СРСР? Може, краще сказати — виживали?

Вірші про різне

Вірші про різне

Ці вірші - відбитки мого серця у різних його станах. Від кохання до розчарування, та до спокою і кінцевого прийняття.

Вірші про те, як війна розриває серце народу, нищить життя та майбутнє, але водночас пробуджує в людях жагу до миру, надію на перемогу й силу нескореного духу... P.S. Перша на моїй сторінці книга, у якій обкладинка повністю згенерована ШІ.

«Не моя провина. Ніколи.» — поетична мінізбірка про досвід, який не забувається. У цих семи віршах — історії жінок, що пройшли крізь насильство, мовчання, осуд і внутрішню руїну. Це не просто емоційні тексти — це крик, який проривається крізь сором, страх і провину, що нам не належить. Це спроба повернути тіло, голос і правду собі. Тут немає вигаданих чудовиськ —