Вірш для дітей “Телефон” написаний Корнієм Чуковським у 1926 році. К.І. Чуковський – один із найбільш чудових дитячих авторів. Саме з його творчості ваш малюк, як і ви колись, почне своє знайомство з навколишнім світом.

«Я пам’ятник собі поставив незотлінний» — вірш Олександра Сергійовича Пушкіна. Цей напрочуд «простий», але надзвичайно багатогранний поетичний текст є яскравим зразком пізнього періоду пушкінської лірики, в якій поет на рівні максимальної універсалізації хіба що намагається підбити підсумок своєї творчої діяльності та проаналізувати розвиток однієї з найзагадковіших

“Анча́р” – вірш, написаний Олександром Пушкіним в 1828 році

“Лоліта” – роман Володимира Набокова. Написаний англійською мовою, опублікований 1955 року в паризькому видавництві «Олімпія Прес», згодом, у другій половині 1960-х років, перекладений автором на російську.

“Пророк” – вірш Олександра Сергійовича Пушкіна. Перша публікація цього вірша відбулася у «Московському віснику» за 1828 рік.

«Людина у футлярі» – оповідання Антона Павловича Чехова, написане в травні-червні 1898 року. Вперше опубліковано у журналі «Російська думка».

«Ревізо́р» — комедійна п’єса Миколи Гоголя, написана упродовж 1835—1836 років. Перша редакція п’єси була надрукована у 1836 році. Друга редакція – у 1842 році. У січні 1836 Гоголь вперше прочитав свою п’єсу на вечорі у Василя Жуковського у присутності великої групи літераторів. Високо оцінили комедію Пушкін, Тургенєв та Жуковський, хоча ряд літературних критиків ще

“Війна і мир” – роман-епопея Льва Миколайовича Толстого, що описує російське суспільство в епоху війн проти Наполеона в 1805-1812 роках. Епілог роману доводить розповідь до 1820 року.

«Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю» – казка у віршах Олександра Пушкіна, написана у 1831 році і вперше видана наступного року у збірці віршів.

Вірш “Послухайте!” був написаний Володимиром Маяковським восени 1914 року, через рік після видання першої збірки «Нате!». Вірш написаний у формі монологу-звернення ліричного героя. В. Маяковський вважає, що зірки запалює Бог. Поет лаконічно розповідає, як людина приходить до Всевишнього з проханням освітлити шлях. Життя без зірок здається йому мукою. Коли серце