Тілоохоронець, це не легка робота, завжди увага, контроль ситуації, ризик... Ще важче справлятися з роботою, коли тебе поставили охороняти вередливу леді, яка постійно щось вигадує і не дає тобі спокою. Роні, молодий хлопець, який на відмінно закінчив своє навчання у гільдії найманців. Тепер на нього чекає перша робота - охороняти норовливу, але чарівну леді Лінару.

—Ще трохи, забігти за ріг, піднятися сходами і я залишуся одна! — билося в голові. —Стій, дурепа! — кричить мені позаду Метью. Зупинятись я не збираюся, як раптом чую звуки пострілів. Застигла. Встала як той стовп. Повернулася. Встигла побачити геледваген і перевести погляд на Метью. Лежить на землі у неприродній позі. Ноги самі зриваються до нього. До людини, від

– Не грайся зі мною дівчинка. Ти не зможеш вічно тікати від мене, придумувати дурні відмовки, щоб не зустрічатися зі мною. А може затягнути тебе в спальню і гарненько відтрахати? – очі Влада темніють і він переводить погляд на мої губи. Мої ноги підкошуються, і він утримує мене за талію, щоб я не впала. – Може, це приведе тебе до тями і ти, нарешті, поясниш, що

Що може бути страшніше, ніж опинитися в лапах кошмарних прибульців, для яких ти лише товар та екзотична іграшка? Тільки опинитися в рабстві разом із рідною людиною, яку ніяк не можеш захистити. Щоб виторгувати свободу та повернення додому для своєї юної племінниці, Ліна ладна на все. Навіть укласти угоду з тим, кого панічно бояться навіть її викрадачі. От тільки,

– Я залишаюся! – Не так швидко, Катерино! Ви мені не підходите, – заявляє Корсаков, а у мене починає закипати мозок. – І що тепер? Якщо я тобі не підходжу, то штраф ти платити будеш? – питаю з надією. – Ні, звісно ж, – фиркає. – Відбір няні був дуже серйозним. Твоя агенція запевнила мене, що ти професіонал. Але зараз я розчарований. Як думаєш, хто має платити за моє

— Я пропустила весну, Ань, — схиляю голову на її плече. — Все пройшло, промайнуло, як одна мить, а я навіть не помітила. — Життя налагодиться, люба. На все потрібен час, — заспокійливо гладить мене по плечу. — Час… Рік минув, а болить так само. — Все мине. Ось побачиш. Ти знову будеш усміхатись, радіти, кохати. Знайдеться той, хто вилікує зранену душу й подарує

- Вони заклалися на тебе бо ти ведеш себе занадто легковажно! - Зневажливо кривлячись в мою сторону, заявляє мій колишній однокласник. А його погляд і вираз обличчя безмовно додає "точнісінько як повія, фу". Боже, яка ж він все таки зухвала скотина! Соціопат. Фрик. Справжній засранець. Ненавиджу! Постійно насміхається. Зневажає. Знущається. А потім фліртує.

Ви ніколи не замислювалися, що все у нашому житті не випадково? Ось і я також. Але доля, лиходійка, завжди так майстерно грає нашим життям, що навіть коли здається, що ти не впораєшся, вона дає тисячі причин засумніватися. Я пішла від людини, яка зрадила мене у найважчий момент мого життя. Заприсяглася більше ніколи не повертатись і забути. Але, на щастя чи на жаль,

Вирушаючи з хлопцем на відпочинок, я ніяк не очікую, що коханий зрадить мені і віддасть в руки таємничого і лякаючого незнайомця. Я чекаю від нього чого завгодно, але вже точно не дивного питання: - З дітьми ладнаєш? Злякано киваю у відповідь, скоса поглядаючи на вікна і плануючи свою втечу. - Прекрасно. Завтра мій юрист підготує всі документи. У тому числі договір

Життя Володі "Кувалди" Варварука можна вважати ідеальним: капітан хокейної команди незабаром успадкує сімейну бізнес-імперію, його обличчя і тіло прикрашає обкладинки, а ім'я зустрічається навіть у наукових журналах. Йому нема чого одружуватися і ніщо не заважає хокеїсту жити як хочеться. Але останнім часом він не може знайти собі місця і точно не