Деймон Поузі — негідник, холодний, нещадний, а ще…він ненавидить мене. Все просто, я — його тінь. Дівчина, котра за винагороду наглядає за ним. Саме я знаю та бачу його душу наскрізь, коли увесь світ вважає цього хлопця просто крижаним власником великої компанії. Саме я приймаю першою удар, коли він втрачає контроль. Я знаю про нього усе: кого кохає, де проводить

Роза-Вікторія прокидалась о шостій. Декілька хвилин лежала з заплющеними очима прислухаючись до своїх думок. Її фіолетове волосся закрученими пасмами лежало на білих подушках, а вії ледь тремтіли. Вона любила ранки. Ці млосні години післясоння. Час, коли тіло знаходиться між сном та реальністю. Зранку зморшки завжди здавалися меншими, очі яскравішими, а життя не

Горе здатне змінити людину, знищити, перетворити в порожню оболонку. А якщо вам дадуть можливість, ні не змінити, побачити іншу можливість?

Перський цар Кір намагається переконати своїх людей підняти повстання проти мідійского панування, але все марно. На допомогу йому приходить жрец.

Після смерті Ван Мей дізнається, що була другорядною злодійкою в романі про заклиначів. Переродившись, вона потрапляє в той самий світ та отримує шанс поквитатися зі своїм вбивцею - тихим та милим на вигляд Сю Ліном, що був одним із її учнів у минулому житті. Перед нею постає вибір: перетворити помсту на сенс свого життя, або примиритись із минулим і піти новим

Я народилася після першої хвилі епідемії і бачила наслідки наступних хвиль. Мала "щастя" бути парою командиру і потрапила в кріокапсулу, щоб не заважати іншій. Намагаюся налагодити життя після розморожування, але науковці вважають мене цінним екземпляром, який ніхто не шукає і ніхто не зможе захистити. Чи зможу я бути щасливою у світі, де людей майже не

Цікаво чи вірите ви в реінкарнацію? Що б ви зробили отримавши другий шанс? Чи змогли б забути демонів минулого, які переслідують вас? Рекомендую відволікатися від читання, коли в творі звучить пісня і послухати її, щоб просякнутися атмосферою ще більше.

Що я тут роблю? Ні, ну серйозно... Нормальні люди збираються в кафе, а я стирчу в лісі з компанією безбаштових друзів та справжнім ельфом. Хотіла бути знахаркою в рольовці - отримай! Готувати зілля? Ні! Збирати трави та сушити жаб? Знову не вгадали. Треба якось залишитись в живих, та заважає нахабна ельфійська фізіономія, яка весь час маячить поряд. Але як я без

Історія Семюеля Саму. Персонажа, який заслуговує більше уваги. Тиша... Багато років мені здавалося, що тиша — це мій єдиний шлях жити. Якщо я не можу вигребти все, що звалилося на мої плечі, то маю сидіти мовчки. Мовчки заздрити моїй сестрі, яка своєю силою рушить усе на своєму шляху й вільна робити, що бажає. Мовчки молитися за неї, за себе, за нашу сім'ю. Жити

Знову п'ять ранку, знову вірші... )