Глибокою метафоричністю та символізмом відрізняються віршовані твори Тараса Єфименка. Кожний – це річ-в-собі, маленька історійка з епілогом та інтригуючою трикрапкою в кінці. Поєднання довершеності й хаотичності, конкретики і непевності – ефемерні “Рожеві крила” не залишать байдужим жодного читача.

Це дослідження варто розглядати як роздуми довкола важливої і невичерпної теми такого феномену, як українське кохання. Впевнений — українське кохання може служити національною легендою чи міфом, яких так не вистачає нинішньому суспільству. Можливо, це одна з причин того, чому з’явилася моя книжка. Що б там не було, але кохання — то почуття, якого завжди бракує, це

Трі повісті - "Птахи з невидимого острова", "Сповідь", "Мор", об'єднані в філософський цикл - написано в жанрі історичної фантастики. Дивовижні пригоди героїв реалістично врощені в достеменну історичну атмосферу XVII та XVII ст.

Увазі читачів пропонується трикнижжя - дві збірки поезій і збірка поезій у прозі. Попри те що збірки різні за побудовою та формою вираження - об’єднує їх не тільки спільна назва, але й цілий ряд загальнолюдських проблем, які автор не береться вирішувати у глобальному масштабі, а лише у межах власної душі та серця. Автор робить спробу проникнути в суть речей,