– Ви з кимось мене сплутали… Викрали не ту… Я звичайна дівчина, та… Я відступаю. Він наступає. Пронизує мене своїм чорним поглядом. Здається, пропалює наскрізь! – У мене до тебе пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитись. Ти станеш моєю дружиною, Дана Авдєєва. Тоді я ще не знала, що він не визнає слова "ні". І що я стану його дружиною. Покохаю його. І

Як бути, коли психологічне виснаження підступно заважає жити повноцінним життям? Ніщо не радує, від самотності хочеться завити на місяць. Подруга радить поїхати на відпочинок та забути про всі негаразди у тиші Карпат. Але що робити, якщо замість чудової затишної садиби я опинилася у чорта в зубах? Причому майже в буквальному сенсі цього слова. Бо чорт тут точно

невже мій тато пожертвує своїм життям заради проблем мого хлопця??

Два сини мільярдерів, занудьгувавши у пошуках методів витратити батькові мільярди, укладають парі. Для них не існує заборонених прийомів і тем, адже все можна купити. Ну і що, що предметом суперечки стає дівчина з небагатої родини. Ну і що, що вона і так постраждала до їх появи в її житті. Тим солодшою і яскравішою буде її лють, коли вона про цю суперечку дізнається.

БЕЗКОШТОВНО! Ми з Аліною звичайні студентки. Веселі та безтурботні дівчата. Старший брат моєї подруги — статний дорослий чоловік — приділяє мені знаки уваги. Він старший за мене на десять років. Таким не цікаво з дівчатами просто за ручки триматися та ходити в кіно. Піддавшись на його залицяння, я дізнаюся, що таке кохання. Але разом з цим я потрапляю у новий світ —

Повний текст. Одного разу один дурень захотів зробити дружині щось приємне і з цього все почалося. Некромант з гітарою, зустрівши напівбогиню, відправився допомагати їй робити подвиги. Ельфійка в пошуках долі і кохання отримала все, що хотіла, але знову щось не те. Фенікс, котра вогню боїться, почала розуміти, що діти, то складно, особливо якщо вони на вигляд дорослі

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!

Колись кращий друг брата став моїм заклятим ворогом, стерши все добре, що було між нами. Його зникнення здавалося мені необхідним, а ось до раптового повернення я виявилася зовсім не готова. Мене бісить, варто раптово наштовхнутися на нього на вулиці, в університеті і навіть, чорт візьми, у власному будинку. Навколо нас дуже багато темних, страшних таємниць. Одне

- Так, у мене буквально десять хвилин. Давай швиденько! Водій раптом звертає з траси і зупиняє машину. - Що Ви маєте на увазі? - з побоюванням поглядаю на громилу, який навіщось тягнеться до своєї ширінки і розстібає пряжку ременя. Кидає на мене нетерплячий погляд. - Роботу твою. Приступай! Я поїхала в снігопад відвозити ліки бабусі, і через безглузду випадковість

З самого дитинства моє життя перетворилося на пекло. Кожен день для мене був боротьбою за право на життя. З початку з татом алкоголіком, який карав мене за найменшу провину. Пізніше, дитячий будинок, в якому всім було начхати на таких як я. А згодом і чоловік виявився не кращим. Я зовсім розчарувалася і втратила довіру до людей. В моєму серці залишилося тільки місце