тоді життя запалювало загадковістю і не притаманністю. втілювало надію, що за новим днем чекає нове відкриття. але зараз, в сірих, загрубілих буденністю реаліях, не рідко приходиться згадувати насичене променями дитяче сонце. воно світило радістю і безтурботністю, не знаючи, що таке журба. сонце зараз світить як і 20 років тому, але зігрітись допомагає лише згадка

Блогер Левко, що збирає моторошні історії для каналу «Портал у пітьму», натрапляє на загадкову садибу, де зникають голоси, а равлики із чорними мушлями стали зловісним символом. Полюючи за карколомним сюжетом, він знаходить таємне товариство, що воліє пробудити сили, які не підкоряються людській волі. У підземних вівтарях і моторошних обрядах оживає тиша, здатна

Кохання та ненависть! Ці слова так зв'язані між собою, попри те, що вони знаходяться на двох паралелях. Їх розділяє один крок та чергове слово “Пробач”, за яким стоїть лише порожнеча. Без каяття. Ненависть - це емоції, а серце не відчуває її. Для нього це біль, який з'їдає тебе заживо, ніби кислота. Але ти відчуваєш це знову і знову. Без зупинок. Пекельна агонія. Ти

Вона давно звикла тримати все під контролем: емоції, відчуття, зв’язки. Кохання для неї — це болісний спогад, що несе з собою лише біль і розчарування. Тому вона вирішує не повторювати помилок минулого й будує просту, холодну домовленість з новим чоловіком — лише фізична близькість, без душевних зобов’язань. Крок за кроком, угода втрачає свою силу, а вона — захист,

Що є у світі страшнішим за смерть? Тільки залишитися живим після неї.

Мені, найгарнішій дівчині в місті, випала не найкраща доля - стати дружиною немолодого й непривабливого чоловіка. Я мушу, але не хочу коритися, адже вірю, що заслуговую на більше. Багато хто готовий пожертвувати заради мене не тільки своїми статками, а й життям, і я охоче це прийму.

Єва Дев'ять - звичайна дівчинка, яка живе в оснащеному за останнім словом техніки будинку, що називається Притулок, і виховується багатофункціональним роботом Матр. – хіба це не те саме, що стояти під душем? зустрічала нікого, хто був би схожий на неї, тобто людину. А ще у Єви Дев'ять є секрет - загадкова ДивЛа. Зовсім скоро їй належить з'ясувати, хто ж ця щаслива

Єва Дев'ять - звичайна дівчинка, яка живе в оснащеному за останнім словом техніки будинку, що називається Притулок, і виховується багатофункціональним роботом Матр. – хіба це не те саме, що стояти під душем? зустрічала нікого, хто був би схожий на неї, тобто людину. А ще у Єви Дев'ять є секрет - загадкова ДивЛа. Зовсім скоро їй належить з'ясувати, хто ж ця щаслива

Нарешті мрія Єви Дев'ять здійснилася. Дівчинка знайшла інших людських істот, таких, як вона сама. Тепер Єва у безпеці та серед друзів – її прийняли як свою у закритому місті Нова Аттика, де, здавалося б, живуть у світі та гармонії люди всіх образів. Що ще потрібне для щастя? Однак не все так просто в Новій Аттиці: глава міста зовсім не той, ким здається, місцеві

Клята осінь. Місто туману та дощу. Заяложене вікно, краплі, краплі, краплі. Фанні каже, що я нездара. Не здатна собі навіть води налити. А я й не сперечаюсь. Але вона добра, я це точно знаю. Ми з нею вже зо два десятки літ разом. Таааак, мої очі не такі яскраві, а реакція доволі повільна, але я ще досить ого-го. Фанні каже, що не ого-го, а іго-го. Та то вона