Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Коли вона зібралася забратися разом з Тітом на заднє сидіння - Адам демонстративно витягнув її назад, відкривши їй передні дверцята.

- Відвези нас будь ласка на вулицю Тремонт - 56, - ​​обережно промовила Єва, вже боячись дихати цим наелектризованим повітрям.

- Наскільки я знаю - там немає готелю, - роздратовано зауважив Адам, сигналячи автівці, яка заважала йому проїхати.

- А нам і не треба в готель, це моя адреса, Тіт поживе у мене, - ще тихіше вимовила вона, відчуваючи, як голова Адама повільно повертається в її сторону. - Просто у ірландців є така традиція - своїх друзів і гостей вони приймають під своїм дахом ....

- Але ти не ірландка, щоб тебе!!! Ви за ідіота мене тримаєте?! - зірвався Адам, різко натиснувши на гальма. - Що за традиція на хрін?!

- Це правда, - зберігаючи завидний спокій, подав ззаду голос Тіт. - Це чужого або малознайомого ти можеш не запросити до свого будинку, а другу або родичу зобов'язаний дати притулок і нагодувати, щоб іншим разом він так само поставився до тебе. Ми з Євою не просто друзі - ми тепер майже рідня. Вона врятувала життя моєї племінниці, що правда твоїми грішми, але все ж таки. Якщо в цьому проблема я не проти пожити в готелі, нічого тут скандал роздувати.

- Що ж ми звірі? - отруйно посміхнувся йому Адам. - Друзі Єви - мої друзі. Поживеш у мене, благо місця вистачає. Побалакаємо ввечері ... по-чоловічому.

- Так не піде, я хотіла показати Тібботу Бостон, - спробувала заїкнутися Єва, але осіклася, побачивши вираз обличчя Адама .

- От вже не знав, мила, що Бостон укладений у стінах твоєї квартири! Влаштуєте екскурсію завтра, здається, ти говорила, що вільна після обіду!

- Ніякого контролю, здається, ти обрав цей варіант! - огризнулася Єва, зустрівшись з ним поглядом.

- Ти ж мене знаєш. До контролю  тут далеко, - звузивши очі, він майже сичав. - Я закину твого друга до себе, а потім ми вирушимо до тебе, де ти мене приймеш за всіма ірландським традиціям. Так що ввечері, ... а може бути, навіть вночі ти будеш зайнята мною. Ми обидва зробили свій вибір, мила.

- Пробач, Тіте, за цю сцену, - з шумом видихнула Єва.

- Та нічого, цікаве кіно. Передзвониш, не парся. Поживу у великого містера Пірса, тисяча подяк за його великодушність, - віджартувався Тіт.

Як виявилося, з часу похорон, Адам жив в лофті свого багатоповерхового комплексу, який колись показував Єві. Їй довелося піднятися разом з ними, і на неї одразу шквалом обрушилися спогади про той час, ... ... коли її хлопчик був ще живий.

- Вид з вікна, як і раніше приголомшливий, - багатозначно промовив Адам, проходячи повз неї.

Поки вони удвох їхали до неї додому - вони мовчали, немов їм більше нічого було сказати один одному.

Включивши нічник, вона не роздягаючись сіла на ліжко, уважно дивлячись на Адама, який стягував з себе одяг.

- Стань собою, - тихо промовила Єва.

- Тобі ще при цьому чарівної палички не вистачає, - хмикнув Адам. - Я зараз такий, який є. Той Адам ...

Він не договорив, але вона і так зрозуміла, що той Адам помер разом з їхнім сином.

Потягнувшись до нього, Єва притулилася до його оголеного тіла, дозволяючи йому себе роздягати:

- Я так сумувала за тобою, - прошепотіла вона, з почуттям покриваючи поцілунками його обличчя. - Мені так страшно від того, що ти мені так потрібен ...

Далі він вже не дав їй говорити, заволодівши її губами. А потім і тілом. Але тепер все було по-іншому, інакше, і навіть зголоднілий по ній Адам відчув це. Що кожен його дотик приносить їй задоволення, що Єва готова потурати будь-якому його бажанню в ліжку, що вона відкрито віддається йому з почуттям, якого раніше не було, як не було в минулі рази цієї рясної ніжності, що їх пристрасть грає новими яскравими фарбами, топлячи Адама в небувалому задоволенні.

А Єва просто відчинила перед ним свою любов, обійняла його нею, зігріла, приголубила і заколисала , наповнивши душу заспокоєнням до країв.

- Мені було так добре з тобою, - пробурмотіла вона, цілуючи його в потилицю, розчулюючись від того, як при цьому полегшено зітхнув дрімаючий Адам.

Обійнявши його і вмостившись головою на його посмугованій шрамами спині, Єва теж заснула, поки серед ночі він не розбудив її знову за черговою  добавкою її ласки.

- Вже ранок, а ми все ще в одному ліжку, - сонно видихнула Єва, відкриваючи очі, розбуджена вже дзвоном обридлого  будильника. - Ти такий гарний і привабливий, - з посмішкою провела вона долонею по його неголеній щоці. - Що мене це навіть злить іноді. ... Побачимося! - чмокнула вона його в лоб, зіскакуючи з ліжка.

Але коли Єва повернулася з душу, Адам все ще валявся на її зім'ятих простирадлах.

- Не зрозуміла, чому ти все ще тут? - енергійно витираючи волосся, вона продовжувала спостерігати за ним. - Обраний тобою варіант, передбачає, що після наших зустрічей ти будеш забиратися до себе до невизначеної дати нашого наступного побачення.

- За що ти мене кохаєш, Єво? - різко сів він в ліжку, зажадавши відповіді цілком серйозним тоном. А про погляд і говорити нема чого було.