Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-Варення може, сухариків? Що є?

-Дивлюсь будиночок тебе прийняв, - почала Матильда, озираючись на всі боки, - підлаштовується під нову господиню.

-Угу, - промимрила Стьопка, сьорбнувши з чашки.

-Ти, часом, не вагітна? - від несподіваного запитання Степанія поперхнулася чаєм, відкашлялася до сліз і здивовано подивилась на гостю, - а що? Від чого ж він розрісся на всі боки? Скільки кімнат стало?

-А ви з якою метою цікавитеся? – втираючи сльозу, спитала Стьопка.

-Банальна цікавість, не вигадуй, чого немає! У Явдошки всього дві кімнатки будинок «виростив». Одразу стало зрозуміло, що дітей у них не буде!

-Так?

-Так. От і подумала я, може ти Свирянкою стала з пузом?

-А таке можливо?

-Чому, ні? Бувало, Свирянкою ставали з діточками. Щоправда, одиначки, без чоловіків. Не знаю чому, але тут факт одруження є обов'язковим.

-Хм...

-Ага. Ось я й подумала…

-І що, новий чоловік прийняв би дитину від чужої людини?

-Ти мені краще скажи, якого пса твориш? – перебила Матильда суворо, у своїй манері міняти тему, коли заманеться.

-Це ви про що?

-По-перше, якого хріну за справу взялася до весілля? По-друге, чому від наречених бігаєш, увагу не приділяєш, по-третє…

-Стоп-стоп-стоп! - підвищила голос Степанія, почавши виходити з себе, - для початку міняйте тон, зі мною розмовляючи, я все-таки у себе вдома!

-Вибачте, будь ласка! Яка цяця! - з’єхидничала відьма.

-Я подумаю, прощати чи ні! - в тон їй відповіла Стьопка, -  чого, раптом, я мушу вас слухати? Попереджаю відразу, почнете за сина агітувати - тільки ще більше проти нього налаштуйте!

-Ну ні! Я звичайно хочу, щоб ти Горушку вибрала, але поміж вас встрявати не стану! - похитала головою гостя.

-Та ну? А хто хотів, щоб він мій відкат погасив? Чи не ви?

-Чи я! - погодилася, - а що робити було, якщо Дімка гальмував? Хоча, молодець, після зорієнтувався, з-під носа вкрав! Молодець, задовольнив наречену! Ох, сина бісився, - вона засміялася, - ну, сам винен, впустив - кусай лікті!

-Матильдо, ви так спокійно міркуєте на цю тему, ніби ми про погоду говоримо, - буркнула господиня, - це ж… блін! Непристойно! Інтимно!

-А-ха-ха! - засміялася, задерши голову гостя, - твоя біда, дитино, що ти свою натуру прийняти не можеш! Звикай, відкати тепер – твоє сьогодення та майбутнє!

-Може і так, але це зовсім не означає, що треба кричати на всі боки!

-А ти, точно, не незайманка? - продовжувала сміятися відьма, - у народі знаєш, як кажуть? «Дівчині бракує жіночності, а жінці - невинності!» У твоєму випадку, навпаки! Червонієш, як п'ятнадцятка на першому побаченні!

-Досить бентежити господиню, - заступилася Лукерія, - її відкати - тільки її смуток! Принесли чорти нечисту, ірже, як божевільна!

-Від нечистої чую! – радісно підморгнула незворушна відьма.

-Тьху! На все у тебе відповідь готова, не переплюєш у базарний день! – «Так, Лукерія зустріла гідного супротивника, а то Єгорич для неї слабенький» подумала Свирянка, а вголос сказала:

-А все-таки, ви чому прийшли, якщо не за сина просити?

-До розуму твого достукатися, дитинко! Та закликати дурниці не робити! Я втомилася за тебе твою роботу робити!

-Нічого не розумію…

-Ти з якого дубу беркицнулась на мою голову, незнайко? – подалася через стіл відьма.

-Та гони ти її під три чорти, господине! Прикликаю Конопатку, ще подивимося, хто з нас гарніше беркицне!

-Дуже привабливо, Лукеріє...

-Ох, кров у жилах холоне, налякала до тремтіння! - не зводячи пронизливого погляду парирувала Матильда, - скажи мені краще, як Свирянкою стала, якщо не розумієш нічого?

-Звичайно, як усі! - знову встряла Лукерія, - що причепилась?

-Спокійно, Лукеріє, я й сама можу відповісти, - сказала Степаніія, - це мій дім за дідовим заповітом.

-Дім-то добре, стіни. Силу як набула? Хто надоумив? Явно не Явдошка, точно знаю,  не знайомі ви, загинула голубка до твоєї появи. То хто?

-Так ніхто! - Знизала плечима господиня дому, - я не знала нічого, поки до села не переїхала.

-Як так? – зніяковіла відьма, очі викотивши.

-Це мій будинок, я приїхала сюди жити! Що тут дивовижного? А Лукерія мені все розповіла.