Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-Та-а-а-к? Хм, як цікаво... - промимрила, спробувавши прикинутися дурепою, щоб виграти час для роздумів. «От і що мені зараз робити? Як відмазуватись? Навіщо я взагалі до них вийшла? Хотіла заспокоїти та нарвалася на розбірки…»

-І чому ці, - кивок у бік перших двох наречених, - труться біля тебе постійно? – продовжував допитуватись Грізний, стиснувши долоню ще сильніше.

«О, нервує, на «ти» перейшов…»

-І чому ти в чоловічому одязі?!

«Все ти помічаєш…»

            Рішення, що робити, прийшло спонтанно. У раз, за ​​секунду, у голові дозріло логічне у цій ситуації рішення.

-Антоне, відпустіть руку, не робіть мені боляче! - висмикнула кисть і потерла, - якщо вам потрібна правда, я готова розповісти, але попереджу відразу - вона вам, ой як, не сподобається!

-Нічого, я впораюся! Кажіть! – відрізав чоловік.

-Не зараз! - відповіла категорично, - у мене післязавтра день народження, запрошую вас до себе, скажімо годині о сьомій вечора. Гостей буде кілька і переважно чоловіки, сподіваюся, ви утримаєте себе в руках? За столом я відкрию всю правду. Відповім на будь-які питання. Раджу не запізнюватися, повторювати кілька разів не стану! - цю тираду вона вимовила найсерйознішим тоном, на який була здатна, схрестивши руки перед грудьми.

            Грізний якийсь час мовчав, дивлячись на неї з-під насуплених брів. Потім процідив крізь зуби:

-Домовилися! Я буду! - розвернувся і, хитаючись, пройшов у машину. Охоронці тут же поплелися слідом. За кілька секунд, зірвавшись з місця, автомобіль зник.

             Не встигла Степанія полегшено видихнути, як до неї підкралася «дружна парочка» сусід плюс дільничний. «І справді, чого вони по двоє ходять?» Виглядали ті не так грізно, як Грізний, а дуже засмучено. Стьопка, не давши їм часу по новій почати розпитування, заговорила першою:

-Добридень, Петре Іллічу та В'ячеславе Сергійовичу! Як ви ся маєте, все добре? А я захворіла ось знову, тільки почала видужувати, вірус ймовірно...

            Чоловіки здивовано витріщили на неї очі, але вона продовжила, швидко базікаючи:

-І телефон втратила, така роззява, уявляєте? Ох, доведеться до міста їхати, новий купувати. Але нічого, якраз, є привід порадувати себе, кохану, подарунком. Адже в мене день народження післязавтра… До речі, запрошую вас обох увечері на невеликий бенкет з нагоди. О сьомій вечора, ну як, прийдете? От і чудово, дуже чекатиму! А зараз вибачте, у мене гостя, не ввічливо залишати її надовго одну! Усе бувайте! - розвернулася і жваво зникла за хвірткою, встигнувши крикнути сусідці:

-День добрий, шановна! Гарна сьогодні погода! - "Що я несу?!"

-Фуф! Обійшлося, - сказала, зачинивши за собою вхідні двері. І додала тихо: -Конопатка, заборона не пускати наречених, тимчасово знімається! - Відповіддю був звичний стукіт, - дякую!

"А тепер новий раунд..."

«Дві баби — базар, а три — ярмарок»

            Степанія застала Матильду на кухні, хоча запрошувала ту сісти на дивані. «Своєвільна тітка!»

-Прошу Лукерію чайку налити, скупиться карга стара! – поскаржилася відьма. Вона вже зняла шубку, залишившись у білій ангоровій сукні, яку Стьопка спершу прийняла за спідницю, і вальяжно розсілася на лаві.

-Стоп, ви знайомі і можете спілкуватися? – Степанія застигла біля грубки.

-Ми давні знайомі, - похитуючи ніжкою, сказала Матильда, - не скажу, що подруги...

-Яку дружбу заведеш - таке життя проведеш! Не треба мені таких подруг! - фиркнула Лукерія.

«І шо ще я не знаю? Болотяна відьма – темна конячка… Та й Лукерія могла б розповісти, що знає матір лісника!»

-Кожен сам собі найкращий друг, - з усмішкою знизала плечима Матильда, - не зубоскаль, я й так знаю, що ти мене недолюблюєш.

-Люблять того, хто не скривдить нікого!

-А мені твоє кохання без потреби, я не до тебе прийшла!

-Нову лоху шукаєш?

-Гей! А у чому справа? - вставила Степанія, поки не гримнула наступна сварка, а судячи з усього до цього йшло, - що ви не поділили?

-Лукерія мене не терпить ще з часів нашої молодості з Явдошкою. Розпитаєш її, коли піду. Помиєте мені кісточки!

-Багато честі! – парирувала охоронниця.

Степанія закотила очі.

-З чим завітали, Матильдо? - хазяйка сіла навпроти з явним наміром якнайшвидше спровадити гостю, - за сина клопотати?

-Яка ж ти негостинна, - докорила відьма, - я тебе у себе вдома краще приймала!

-Гаразд, що це я! Лукеріє, організуй чайку, будь ласка!

-Добре, господине! - люб'язно відповіла охоронниця і явила дві чашки ароматного трав'яного чаю - ще чогось?