Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Артур глянув, як я на колінах, сиджу біля тіла Джейка. Мертвого тіла студента, який помер через кохання до мене. 

- Я тебе питаю! - Артур різко підняв моє підборіддя догори та заглянув повними очима зневаги. Він подумав, що це я зробила? 

А що, ще можна подумати? Я прибігла за декілька хвилин до того моменту, як браслет зафіксував відсутнє серцебиття. Хто зазвичай останній бачить жертву? Вбивця. 

- Проклятя… - вилаявся Блейк, а за ним підбігла й Джина, яка прикрила рот руками та повернулась, щоб прижатись до тіла Роберта.

Не пройшло й пів години, як навколо зібрались студенти, які з жахом дивились на мертве тіло Джейка Колі. 

Я спостерігала за всіма ніби в німому кіно. Все бачила, але нічого не чула. 

- Ти знову будеш у моєму полоні, - тихо прошепотів вітер на вухо. 

Що це було? Я заозиралась навколо.  

- Викладачко Бенет? - Георг торкнувся мого плеча. - Викладачко Бенет, ви маєте поговорити з детективом. 

Піднявши голову побачила, як за ним стоїть чоловік, трохи старше тридцяти років, з не густою бородою, карими очима, залакованим та заложеним волоссям назад. Чорний шкіряний камзол ефектно виглядав на татуюваному тілі, а на його вухах красувались срібні сережки, які відбили сонячне світло та блиснули прямо мені в очі. Він  уважно роздивлявся мене та судячи з погляду подумав те, що й Артур. 

Детектив скоріше за все приїхав, поки у мене тривав ступор. Нажаль це завжди відбувається, коли помирають дорогі мені люди. 

- Я детектив Енді Моріс, - промовив він сухо, дістаючи блокнот з внутрішньої кишені.- Де ви були у цю ніч? 

- У знайомого, - тихо відповіла підводячись та витираючи кров в свої штані, від чого вони стали липкими.

- У якого саме? - записав Енді у блокнот мою відповідь. 

- Я не можу сказати, - косо глянула на ректора. 

Енді прослідкував за моїм поглядом та його брови вигнулись. 

- Ви провели ніч з ректором? - з його вуст це звучало настільки огидно, що я скривилась. 

- Ні, - швидко розвіяла здивовані погляди, як студентів так і викладачів. - Я не можу сказати з ким. 

- Ви підозрюєте її? - Георг стояв ззаду. - Це абсурдно! Викладачка Бенет не змогла б таке зробити. 

- Ми візьмемо дані про пересування з її браслету, - ректор підійшов блище.

Детектив кивнув, та перш ніж пройти в ректорат,  обдивився ще раз тіло Джейка та дістав з калюжі крові артефакт. Занкус Аім помітно напружився та опинився поруч детектива. Вони переглянулись та схоже зрозуміли один одного без слів.

На великому екрані в ректораті засвітились точки, які пересувались по столиці. Я слідкувала лиш за точкою Джейка Колі, яка мерехтіла спочатку у крилі гуртожитку, а потім за східними воротами. Та біля неї нікого не було. Отже той хто напав не з академії, адже браслети все ж таки не так легко зняти. Декілька тижнів тому я намагалась та кожного разу знявши його, він магічним чином повертався назад на моє запʼястя. І про цю маленьку дрібничку ніхто не розповів.

Коли перевірили моє переміщення детектив нахмурився. Викладачі добре знали, де мешкає Майкл, тому тільки лінивий з них не кинув на мене двозначний погляд. А ось погляд ректора був надто суворим. Та я зараз не ладна думати про роботу. 

- Наразі можу сказати, померлого катували магією Хаосу та скоріше всього використовували артефакт тиші, щоб інші не чули, - промовив детектив свій вердикт, коли перевірив усі браслети. Я повернула погляд на Занкуса Аім, який стояв у не звичному похмурому вигляді. Навіть демона ця картина жахала. Чи він робить вигляд? - Але ніхто з студентів чи викладачів не наближався до вбитого Джейка Колі, - промовив слідчий. - Найближчою була викладачка Бенет та навіть, якщо вона якимось чином знала про смерть вбитого, то не могла за такий короткий термін його вбити, - глянув він на екран. -  У неї є достовірне алібі, - зиркнув карими очима на мене. Нехай його слова виправдовували мене та очі говорили інше.

- Причина смерті - позиційна асфіксія? - уточнив Артур. Він єдиний стояв у звичному вигляді.

- Ні. Навмисне зло, - сухо відповів детектив знову зиркнувши на мене.

Слідство буде тривати довго, - зрозуміла я. 

Хаос.

Доля не завжди схожа на вечірку наприкінці дня. Іноді вона не більше ніж боротьба протягом усього життя, день у день. А доля приготована для Кари Бенет була приємним подарунком для творця світу. 

Хаос спостерігав, як вона наполегливо намагається жити нормальним життям без нього. 

- Але це не можливо, - промовив він слідкуючи за тим, як смаглявий юнак відчайдушно намагається привернути увагу відьми. - Колись мене клала на лопатки твоя щирість, ти залишила у моєму житті глибокий слід, - Хаос дивився на душу дівчину яку так довго шукав та намагався знайти у ній свою кохану.

Студент, якого було звати Джейк Колі, вийшов у пригніченому стані після відмови відьми та Хаос вирішив прослідкувати за настирним студентом. 

Безнадійно закоханий юнак найкращий сосуд для підселення. Хаосу потрібен лиш дозвіл особи, а що пообіцяти юнаку, який закоханий у свою викладачку? Те чого він найбільше хоче.