Читати книгу - "Не мій мільйонер, Ірина Романовська"

Я бачила, як тремтять його руки, як серйозно він дивиться на мене. По-моєму тілу бігли велетенські мурашки, волосся дибки стало.

- Господи. Звичайно ж «Так»! Ти божевільний.

Пам'ятаю, як кинулася Протасову на шию з поцілунками та обіймами. Миттю забула про виделку, вечерю та застрягли рис між зубами.

А потім ми лежали вдвох на дивані: я зверху Ігоря, а він просто на подушці. Обіймала його за плечі, а пальцями повільно водила по лінію росту волосся на потилиці. Я знаю, що це йому дуже подобається цей жест. Носом тицялася йому в шию та знову й знов кайфувала від його аромату. Мій особистий наркотик.. Мій мільйонер. Мій коханий чоловік.

- Чарівна Леді, будьте так ласкаві, дайте мені, нарешті, вашу чарівну долоню та худенький пальчик. А то каблучка дуже сумує в маленькій коробці.

Простягаю Ігорю свою руку та він із серйозним виразом обличчя поволі надягає мені омріяну каблучку на безіменний палець. Розмір підібраний просто ідеально. 

Каблучка дуже гарне. Її тонка основа виконана з білого золота, усіяна дрібним камінням в центрі якої знаходиться велика квітка. Пелюстки квітки також виконані з дорогоцінного каміння, а над ними величає один великий діамант. Мені навіть страшно перший час було вдягати цю красу на палець та спокійно виходити з власного дому.

Згодом Ігор зізнався, що мав просити моєї руки в батька на сімейній вечері, але потім вирішив, що до біса то все. Хоче цей момент залишити для нас двох. Наші відвідини РАГСу були практично таємницею. Про це знали лише моя Настя та сестра Ігоря – Світлана.

А тепер ми збираємо наших батьків на звану вечерю. Будемо зізнаватися, що вже одружені та великого весілля чекати їм вже не варто. Маю здогадки, що більш шокованими будуть наші з Ігорем матусі. Вони обидві мріяли про гучне весілля з купою родичів. Чого дуже не хотіли ми. Ось власне чому ми й наважилися на такий крок.

Вірніше не так.

Мені звісно хотілося б вдягнути біле плаття, організувати виїзну церемонію зі свіжими квітами, гостями, привітаннями, тостами «Гірко!» та все таке інше, але не зараз. Зараз мене тягне постійно спати або вічно тягне обіймати унітаз від нудоти. Тому ми з Ігорем все обговорили та дійшли спільного висновку, що велике свято влаштуємо наступного року, коли я буду готова і морально, і фізично. А поки що першочергове завдання - це спокійно, без хвилювань виносити малюка.

Досі не можу повірити, що ми вже одружена пара. Яка залишилася без шлюбної ночі. Якось так.

Вже сидячи в машині, гладжу свій живіт та подумки прошу крихту нам з татом трохи допомогти. Просунутися там, де треба, й показати лікарю, що все гаразд. Щоб сувора тітонька нарешті дала нам заповітний дозвіл на «тестування» нового ліжка. Я вже починаю відчувати себе якоюсь збоченкою, бо щоночі доводиться боротися з власними бажаннями про зґвалтування власного чоловіка.

В кабінет лікаря ми входимо разом з Ігорем, тримаючись за руки. Світлана Миколаївна, як завжди, зустрічає нас чарівною посмішкою.

Ігор пропонував мені змінити її на іншого лікаря, але я наполягла залишити все як є. Своєму акушеру-гінекологу я довіряю як фахівцю, до неї ходжу на перевірки вже кілька років. Вона знає мене, я її знаю. Інший лікар – це завжди лотерея. Крім знань, важлива ще манера спілкування з пацієнтами, загальна атмосфера та власне сама довіра.

Медсестра робить забір крові для аналізу. За кілька днів будуть готові результати скринінгу. Ігор увесь час знаходиться поруч, ставить знову лікарю багато запитань, навіть які мені й на думку не спадали. Мені іноді навіть здається, що, сидячи на роботі, Протасов у перервах між зустрічами та нарадами студіює вагітну літературу, поки я й однієї маленької книжки, подарованої мамою, подужати не можу.

Як він тільки все встигає?

Коли підійшла черга УЗД, чоловік за традицією стоїть поряд та тримає мене за руку. Варто тільки на моніторі з'явитися зображенню, як Ігор застигає мов цеглина та дивиться на малюка навіть не кліпаючи очима. Страшенно боїться пропустити якісь деталі.

Малюк сьогодні активний, вільно рухає ручками та ніжками. Хоче, щоб мама та тато на нього пильно дивилися. Лікарю швидко вдається провести всі необхідні виміри та переконатися, що дитина розвивається добре, всі показники в нормі.

І так, займатися статевим життям нам офіційно дозволено. Нарешті!

Тримайся коханий. Сьогодні вночі ти від мене не втечеш. У мені стільки сексуальної енергії накопичилося за останні тижні. Саме ці думки я транслюю чоловікові, через свою грайливу посмішку та підморгування. Він заливається сміхом.

Світлана Миколаївна перемикає щось на апараті УЗД і по всьому кабінету розноситься серцебиття нашого малюка. Чоловік знову застигає, слухає та не рухається. Лише очі наповнюються вологою. Кліпнувши кілька разів повіками, Ігор бере контроль над емоціями, що сколихнули його. Він не звик на людях бути зворушливим. Він - великий бос, суворий керівник. Тільки вдома зі мною він може дозволити собі бути яким завгодно.

Але зараз Ігор нахиляється до мене та цілує в губи. Не соромлячись ні лікаря, ні медсестру. Без заглиблення язика, тільки шкіра до шкіри. Одними лише вустами.

- Кохаю тебе. – шепоче мені, дивлячись у вічі.

Обережно витираю долонею з його щоки одну маленьку сльозинку, що зрадницьки втекла з чоловічого ока.