read-books.club » Сучасна проза » Ваші пальці пахнуть ладаном 📚 - Українською

Читати книгу - "Ваші пальці пахнуть ладаном"

194
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ваші пальці пахнуть ладаном" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 94 95 96 ... 155
Перейти на сторінку:
пристосовуватися до нової і вельми войовничої влади. Як і до революцій, продовжували знімати стрічки «з життя вищого світу» – з дещо штучними пристрастями, пишними костюмами й розкішними інтер’єрами – хоч багатих на той час прогнали, а пишних костюмів ніхто не носив, але… Публіка лавою сунула на такі фільми, що були для неї як наркотики – аби відволіктися хоч на годину від жахливої дійсності. Кіномитців радувало те, що руки в нової влади ще не дотягувалися до націоналізації приватних кінофабрик, хоча вже почали відчутно притіснювати кінобізнес. Зрештою, у січні 1918 року буде створено кіновідділ позашкільного відділу Державної комісії з освіти, але поки що він не мав чіткої політики, тільки прилаштовувався, придивляючись, що і як…

Зйомки не припинялися. Після повернення з Сочі група трудилася чи не щодня, тож Віра Василівна вдома майже не бувала. Поверталася зі зйомок пізно, вкрай стомлена, як вичавлена і навіть, відмовившись від вечері, падала і засинала тяжким тривожним сном.

Тижневик «Театральная газета» писав, що «госпожа Холодная – одна из лучших наших кинематографисток. Г-жа Холодная делает замечательные успехи в смысле драматического содержания. Это особенно касается разработки мимики ее красивого и на редкость кинематографического лица».

Провінційні ж газети й журнали навперебій повідомляли, що «редко нам приходилось видеть такую художественно разыгранную картину, как фильмы с участием Веры Холодной».

Невмолимо наближався 1918 рік, коли в біографії зірки німого кіно з’явиться сумний рядок: «ОСТАННІ РОЛІ». І це у 26 років, і це всього лише після чотирьох років роботи в кінематографі! Тоді Холодна знімалася у Харитонова – у фільмах «Мещанская трагедия» і «Княжна Тараканова». Аби закінчити цей фільм, у червні виїдуть на натуру до Одеси – звідки Віра Холодна вже не повернеться.

На той час фільми з участю колишньої «полтавської галушки» користувалися просто-таки шаленим успіхом – Віра Холодна була Вірою Холодною, і на публіку діяла магія її імені.

Поети Срібного віку присвячували їй вірші, романси. Її називали то «капризной девчонкой», то «саксонской игрушкой», то «мадонной из мрамора». Але Віра ніколи не була крихкою і слабкою чи вередливою і безвольною – варт згадати, що вона одна утримувала велику родину і була для близьких підтримкою і опорою. Хоча для рідні Віра перетворилася у якийсь привид: її бачили вдома лише пізніми вечорами (якщо вже не спали на той час), коли вона поверталася з чергових зйомок, яким, здавалося, ніколи не буде кінця-краю. За чотири роки Холодна знялася у майже вісімдесяти фільмах!

До всього ж її дім на Ново-Басманній чи не щодня штурмували поклонники, і рідні вже остерігалися виходити на вулицю. Якщо Віра мала хоч хвильку часу, то нікому не відмовляла в автографах, всім дарувала увагу й посмішку. І якою б не була вона стомленою, але завжди погоджувалася на інтерв’ю. Себто вона вже вважала себе такою, що собі не належить. (Якось, коли Віра пообіцяла у вихідний погуляти з дочками, примчав якийсь любитель, і актриса дозволила йому знімати себе. Горе-любитель тільки півдня установлював апаратуру, потім півдня знімав, і прогулянка з дочками не вийшла.)

Фільми з її участю приносили величезні прибутки – тільки один кінотеатр давав за рік фірмі Ханжонкова фантастичну на ті часи суму – 50 тисяч рублів! За таких умов Віра не могла поїхати за рубіж, куди її постійно запрошували. Та й для чого, якщо її вдома супроводжує шалений успіх і вдома є все, що їй потрібно і що її влаштовувало.

А поки що жорстока конкуренція: загавишся – програєш, – змушували фірму Ханжонкова гнати стрічку за стрічкою: «Дети века», «Пламя любви», «Дети Ванюшина»… І так фільм за фльмом – тринадцять за рік!

Журнал «Синема»:

«В игре этой артистки заметно тонкое понимание условностей экрана, что вызывает даже со стороны строгих критиков… самые лестные отзывы…»

Того часу вона була не просто популярною актрисою, а стала справжнім явищем у російському кіно. Тому й життя її почало приваблювати і публіку, і кінорежисерів, тож Харитонов і вирішив зняти фільм про саму Віру Холодну – «Тернистый славы путь». Але – от диво, – фільм про найпопулярнішу зірку кіно йшов… з трудом. І ось чому: у фільмі не було нічого особливого, як не було нічого особливого і в біографії Віри Холодної. Глядачі були розчаровані: вони жадали сенсацій, відвертих сцен, розкриття якихось таємниць, а на екрані… А на екрані була Віра Холодна, як Віра Холодна – зразкова дружина, любляча мати, щаслива загалом жінка. Де ж щось незвичайне (як нині кажуть, «смажене»)? Ні, такої Віри Холодної глядач не хотів. Він багнув іншої Віри Холодної – розкішної фурії в особистому житті, загадково-порочної (як то й належить бути популярним актрисам) і водночас всім доступної. У піснях Вертинського, казали, вона зовсім інша. Один ліловий негр, що про нього написав бард, чого вартий! Якщо вірити пісні, він постійно крутиться біля королеви німого кіно. (Хто він? Звідки взявся? І чому… негр, бодай і якийсь ліловий? Хіба своїх чоловіків не вистачає?) Чому ж про це нічого немає у фільмі? Ліловий негр у притонах Сан-Франциско, що про нього написав поет і шансоньє, був куди цікавішим, аніж скромний юрист, бодай і герой війни Володимир Холодний.

«Це ж треба!.. До моєї жінки вже тулять якогось… якогось лілового негра, будь він неладен!» – обурювався Володимир Холодний і часом та й починав підозрювати дружину в невірності, як про те чи не відкрито говорили. Диму, як відомо, без вогню не буває. А раптом у неї і справді завівся якийсь… якийсь ліловий негр, як про те Вертинський пише – ще й присвячує ті пасквілі його Вірусі! Щоб усі знали! Щоб усі шушукалися, хоч і без того піїта про неї вже що тільки не пліткують!

Декотрі співчували Холодному. Справді-бо, чоловік – бойовий офіцер, тільки-но з фронту повернувся, рани заліковує, а вона… Жіночка його тим часом напропале крутить з якимось… якимось ліловим негром! І де крутить! Аж у притонах Сан-Франциско! І коли вона встигає туди мотатися! Плітки?… Те-те-те!.. Які плітки, коли Вертинський про це навіть вірша написав і присвятив його їй – Вірі Холодній! У всіх кафешках співають про Віриного лілового негра… А ви… плітки. Істинна правда! Бідолашний Володимир Холодний! За живого чоловіка жінка таке витворяє, таке!..

Знаходились навіть такі, котрі заприсягалися, що бачили на власні очі, як Віра Холодна розгулювала по Москві під ручку з отим… З ким? Та з ним же, з ліловим негром!

І Володимир, слухаючи – вкотре – «Лілового негра» Вертинського,

1 ... 94 95 96 ... 155
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ваші пальці пахнуть ладаном», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ваші пальці пахнуть ладаном"