Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Твою ж споконвічну хуртовину! Воно, й справді, синє… – прошепотів слідом за ним Ілберт Смартіс. – Завжди думав, що це просто гарна казка, аж ні… Ваша Високосвітлість, ну ось що ви за людина?.. Покажи ви мені ваше полум’я вчора вранці, ви б мені і моїм людям заощадили багато часу! А так, я хоч і нутром відчував, що ви ні до чого непричетні, але усе одно був зобов’язаний перевірити кожне ваше слово!
– Якби міг, показав би, не сумнівайтеся, – приголомшено прошепотів Ніколас, подумки тріумфуючи та водночас не до кінця вірячи у те, що те, що відбувається з ним, йому не сниться: «Я нікого не вбивав! Я нікого не вбивав! Я НІКОГО НЕ ВБИВАВ! І я тільки-но що, вперше за десятки, якщо не сотні тисяч років викликав синє полум’я! Подумати тільки, Я ВИКЛИКАВ ІСТИННЕ ПОЛУМ'Я!»
– Не вірю, – простогнав Домінік. – Цього не може бути… Вони мені сказали… Наші пращури мені сказали… Це морок… Ти не можеш бути істинним Обраним. Просто не можеш! Це усе Лафей! Я кажу вам, це усе підступи Лафея! Він нас оморочив! Він усіх оморочив!
Ніколас знизав плечима.
– Не віриш. Не вір. Мені начхати.
– Давно б так, – буркотливо схвалив Ілберт Смартіс. – Гаразд, повернемося до наших варанів, Ваша Світлість… Точніше, до Антропоса. Яким чином ви на нього вийшли? Хто вас із ним познайомив?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова», після закриття браузера.
